7. Маленькі відкриття

Її речі помістилися у дві великі валізи і рюкзак. Спочатку Дарина хотіла взяти з собою лише трохи одягу, а по решту заїхати, коли знайде нове житло. Однак Матвій наполіг на тому, щоб забрати всі речі до нього і більше сюди не повертатися.

Взагалі-то, не просто наполіг, а заявив, що так вони й зроблять. Вона не наважилася сперечатися, адже тепер була перед ним у ще більшому боргу – мусила слухатися.

Тішило єдине – не було схоже, що Матвія сердила уся ця морока. Він не виглядав переобтяженим її присутністю, не нарікав на клопоти. Навіть навпаки – турбувався.

За день Дарина добряче втомилася, і коли вони повернулися до Матвія, ледве дотягнула ноги у свою кімнату. Все-таки переоцінила власні сили, дійсно вартувало більше відпочивати. Від її турботливого троюрідного брата це не сховалося, тож довелося вислухати лекцію про те, що їй треба робити і чого не треба. За його словами, треба було лежати і чекати, доки покличе вечеряти. Не треба – вештатися домом і шукати собі заняття.

У кімнаті було тепло, але вона все одно закуталася по самі вуха в ковдру і чесно пробувала виконувати настанову. Однак за пару хвилин згадала, що слід зателефонувати Артемові, щоб розповісти новини і попросити його занести тітці Ларисі ключі. Так збіглося, що власниця квартири працювала на ринку поруч з домом Артема, та й жила десь у тому районі. Тож Дарина вирішила попросити друга про послугу – самій мотатися туди було незручно, а просити Матвія про ще одну послугу не хотілося.

Артем радо погодився допомогти і обіцяв під’їхати по ключі прямо під будинок, їй слід було лише спуститися з ними на вулицю.

Втішена Дарина подякувала і продовжила лежати собі, але надовго її все одно не вистачило. М’яке і тепле ліжко ніби обросло колючками, п’ятнадцять хвилин у ньому здалися безкінечно довгими. Кінець кінцем вирішила, що годі з неї – не можна отак валятися в ліжку, коли Матвій там сам на кухні. Треба хоча б з ввічливості запропонувати допомогу.

Вона тихенько спустилася сходами, а тоді так само тихо підійшла до дверей кухні і зазирнула одним оком всередину, ніби якась шпигунка.

Він стояв біля стільниці, у профіль до дверей, і нарізав щось, голосно вдаряючи ножем по дерев'яній дошці. Був одягнений у широкі домашні штани і чорний гольф в обтяжку. Дарина витягнула шию, пробуючи видивитись, що саме Матвій нарізає, але погляд перечепився на півдорозі. Його закочені до ліктя рукави відкривали оку міцні зап'ястя і передпліччя з натягнутими тятивою жилами – мимоволі задивишся. Дарина й сама не усвідомила, що стоїть і витріщається на Матвієві руки, забувши чого прийшла. З задуми вивело запитання:

- Ти шпигуєш за мною?

Вона аж смикнулася з несподіванки, а тоді скривилася, усвідомивши, як це виглядало збоку. Зайшла в кухню і відповіла:

- Ні, я прийшла спитати, чи не треба допомогти.

- Тоді чому стояла там, а не питала?

Матвій не відволікався від нарізання, на неї й не глянув.

- Ну... Ти був таким зосередженим, не захотілося відволікати. То що, треба допомога?

Він гучніше, ніж до того, гримнув ножем, а тоді нарешті глянув на Дарину:

- Я ж казав тобі відпочивати.

- Я вже відпочила.

Від погляду, яким пронизав Матвій, вона втягнула голову у плечі і сотню разів за секунду пошкодувала, що прийшла. Вже хотіла розвернутися і піти геть, коли він несподівано сказав:

- Тоді просто сядь де-небудь і не заважай.

Замість того, щоб спокійнісінько сісти за столиком біля вікна, Дарина попрямувала до стійки і спробувала викарабкатися на незручний і надто високий, а-ля барний, стілець. Звісно, не тому, що з цього ракурсу було краще спостерігати за Матвієм, звісно ні!

Щоправда, виконати місію не встигла – Матвій опинився поруч, розвернув до себе і підхопив під сідниці. На якусь мить відчула себе дитиною, яку батьки підсаджують на високу табуретку на видноті біля себе, доки зайняті роботою.

- Я могла... - почала, але запнулася, пригадавши, чим їй загрожує слово «сама».

Матвій повернувся до стільниці, не сказав і слова.

На кухні було тепло і затишно. Зі звуків – лише постукування ножа. Із запахів – хіба що спеції. Картинка взагалі була найспокусливішою з можливих – хлопець, який готує. Якось від однієї зі своїх тіток Дарина почула, що чоловік на кухні – це "одна з найпоширеніших жіночих еротичних фантазій". Тоді вирішила, що таке твердження значно перебільшене і стосується хіба що емоційного задоволення, але тепер готова була посперечатися з собою. Привабливий чоловік, який готує для тебе, – в тому дійсно було щось еротичне.

І так, не має значення, хто це саме. Ну Матвій, то й Матвій. Ага.

Вона притихла. Просто дивилася, як він нарізав і кидав у велику каструлю овочі. Робив все так легко, професійно, що було видно – далеко не вперше. З посуду на кухні і набору продуктів у холодильнику взагалі складалося враження, що Матвій з кулінарією на ти. І це було вельми неочікувано від нього! Дарині раптом зробилося соромно – мало того, що тягарем тут тепер для нього стала, так нічим корисним відплатити за піклування не може.

- Матвію, - писнула тихенько, - можна спитати?

- Ну?

- Може, я могла б якось тобі віддячити? Мабуть, безглуздо пропонувати заплатити як орендаторка кімнати, але...

- Безглуздо. І ти гостя.

- Я не дуже вмію готувати, але могла б купувати продукти і хоча б вечерю робити... Ну, поприбирати ще.

- Минуло півтора тижні після твоєї операції. Прибирати і готувати, серйозно?

Він сказав це таким іронічно-сердитим тоном, що Дарина похнюпилася. Вже за хвилину закрив каструлю кришкою і підійшов до стійки, став навпроти.

- Тобі незручно переді мною?

Ніби не видно! Вона схилила голову нижче, ще трохи – і ніс зіткнувся б з тією стійкою.

- Я не люблю отримувати щось задарма.

- А кілька годин тому мало не розплакалась, коли я спитав, чим відплатиш мені.

- Я не через це!.. Але зараз подумала і все-таки хочу щось зробити.

Матвій нахилився над стійкою, а тоді простягнув руку і легко підняв її підборіддя, змушуючи глянути на себе. Очі Дарини здалися йому ще більшими, ніж раніше, і набули якогось лазурового відтінку – як води Адріатики, так би й потонув. Його погляд знову блукав її обличчям, ніби намагався все-таки видивитися якісь недоліки, щоб спростувати свій попередній вердикт «гарненька».