3

— Анатолій Семенович та Ельвіра Ельдарівна Вербицькі — наші господарі. Не раджу вам сунути носа у їхні справи та крутитися під ногами, вони цього не люблять, особливо — пані Ельвіра. Вона дуже сувора жінка, і якщо хочете тут працювати — маєте виконувати всі вказівки та настанови власниці. 

Закінчивши з монологом, Валентина Михайлівна привела мене до просторої кімнати в іншому корпусі. На відміну від холу, в ній було значно простіше. Тут не було такого вишуканого ремонту, як у решті будинку, яку я щойно встигла побачити. Хоча, дійсно, який сенс шикувати прислугам. Але я ж приїхала сюди зовсім з іншою метою: дізнатися чи проживає тут Анатолій Вербицький і чи знає він про існування своєї дочки. Що ж тепер робити? Зося ж мене чекає завтра додому, а я навіть попередити її не можу, що плани так круто змінилися. Та і як же без мене тітка справлятиметься, зараз саме городи гудуть, Зірка скоро отілиться, хто її випасатиме й доглядатиме? З іншого боку, як мені дізнатися правду про біологічного батька? Прийти вдруге? Сьогодні я насилу потрапила до квартири, в якій мене прийняли за обслуговуючий персонал, а наступного разу, що вигадувати? І чи буде той наступний раз? 

— Ірино, приміряйте уніформу та ставайте до роботи. За п'ять хвилин чекатиму вас за дверима у коридорі, проведу інструктаж та покажу, що і де робити, — обірвала мої думки жінка-робот.

Я схвально кивнула головою та взялася натягувати на себе чорну сукню за коліно з білим комірцем та білими нарукавниками. Я помітила, що уніформа мені дуже личить, хоча до цього я ніколи не любила чорних речей. Заправивши довге, чорне волосся в тугий пучок, вже за чотири хвилини я стояла у вказаному економкою місці.

— Рада, що одяг підійшов. А тепер нумо працювати! — Командним тоном сказала Валентина Михайлівна та повела мене в кімнату господаря. — Кімнату Анатолія Семеновича необхідно прибирати двічі на день — зранку генеральне прибирання, а ввечері миття підлоги з содою. Інших засобів додавати не треба! Ви б записали? — Зауважила Валентина Михайлівна.

— Не хвилюйтеся, я запам'ятаю! — Відказала я розглядаючи царські хороми.

— Ну дивіться, якщо хочете тут працювати, я б радила все ж занотовувати, а там — справа ваша, для мене головне — інструктаж, — зухвало кинула мені економка.

— За мене не хвилюйтеся, продовжуйте, я слухаю! — Відповіла я та пішла слідом за наставницею.

Мені хотілося очима відшукати фотографію, або портрет власника кімнати, але всі старання виявилися марними.

— А Анатолій Семенович живе сам у цій величезній кімнаті? — Поцікавилася я.

— Це має відношення до вашої роботи? — Наступила брови жінка-робот. — Запам'ятайте, тут ніхто пліток не розводить та життям господарів не цікавиться. Не варто сунути свого носа в чужі справи, інакше матимете великі проблеми та залишитеся без роботи, у кращому випадку.

— Якщо ви, Валентино Михайлівно, намагаєтеся мені погрожувати, то не думайте цього робити, — зухвало сказала я, навіть не знаючи, про що тоді думала.

Далі я ходила за економкою мовчки, так само як і вона. В кінці знайомства з обсягом роботи, я взялася прибирати кімнату господаря. Коли я домивала підлогу, до мене знову підійшла жінка-робот та сказала:

— Мийте активніше, а не розглядайте з розкритим ротом кімнату господаря. Не мацайте руками його постільну білизну та штори, — прошипіла залізна леді.

— Не дивіться на мене так! Тут скрізь розміщені камери спостереження, — посміхнулася економка.

— Навіть у ванній та туалеті? — Не змогла стриматися я. 

— А-ха-ха, — моторошно засміялася економка. — На довго ви тут не затримаєтеся, такі хамки та самовпевнені грубіянки, навіть половини випробувального терміну не проходять.

Щоб не розпалювати конфлікт у перші години свого перебування в будинку Анатолія, я все ж вирішила не продовжувати словесні перепалки та мовчки продовжувала виконувати поставлені переді мною завдання швидко та якісно. Я більше не зазирала в кожну щілину та нічого не чіпала руками. Як я могла забути, що в такому палаці все начинено камерами спостереження? Пані Валентина виділила мені окрему кімнату, в якій я проживатиму у вільний від роботи час. Мені пощастило, адже мене підселили до молодої дівчини, яка прибирала перший поверх величезної квартири. Сказати, що я привтомилася — нічого не сказати. Мені — сільській, звиклій до роботи дівчині, було важко, але крім знайомства з батьком, у мене з'явилася можливість непогано підзаробити, а гроші зайвими не будуть. Де я зароблю стільки? Заробіток листоноші, у порівнянні з тим, що пропонують в оселі Вербицького, просто сльози. А поки справа не випливе, що в мене нема документів та рекомендацій і яиеі з якого не з агенства, трохи зароблю. Ой, ще ж треба Зосі телеграму дати, вона ж чекатиме на мене завтра ближче до вечора.

Коли я лягла відпочивати, до мене в кімнату зайшла дівчина, приблизно мого віку, та сказала:

— Привіт! Я Настя, вітаю в наших апартаментах, — посміхнулася вона. 

Дівчина мені сподобалася, вона здалася щирою та веселою, товариською та приємною. Я навіть зраділа, що матиму таку сусідку по кімнаті, ще й молоду. Адже всі мої подруги на хуторі були набагато старшими за мене — баба Мотря та Меланка.

— Привіт, а мене звати Ірина, можна Іра. — Дружелюбно відповіла я новій сусідці.

— Не хвилюйся, тут не так страшно, як здається на перший погляд. Я тобі розкажу де нема прослушки та відеоспостереження, а також, деякі правила виживання в цьому домі. Я теж спершу думала, що не зможу тут і трьох днів протриматися, аж дивись — майже два роки працюю. Ніхто не скаржиться.

— Ти молодець, навіть не знаю як ти втрималася тут, — зауважила я.

— За таку оплату можна втриматися, адже в нашій країні не досить багато роботи з гідною платнею. — Зітхнула Настя, розчищаючи горіх. — А ще я заочно вчуся на психолога та допомагаю мамі, яка живе у селі. — А тебе що сюди привело? — Поцікавилася моя сусідка.

— Мене? — Я задумалася, адже не могла ж я отак з ходу вивалити всю правду. А що, як цей Вербицький зовсім не та людина, яку я шукаю? Що, як він не мій біологічний батько? Відкинувши свої здогадки, мені знову довелося схитрити та сказати неправду, — я приїхала заробити грошей на навчання та житло, — довелося вигадувати історію на ходу.