Розділ 16

Розділ 16

Софія Левін

Ранок зустрів нас тихим шурхотом дощу за панорамними вікнами та неймовірним, затишним спокоєм. Я прокинулася першою, я кілька хвилин просто дивилася на Неша, який міцно спав, закинувши одну руку мені на талію. Він виглядав таким розслабленим, без усього цього свого захисного панцира суворого бізнесмена. Я підняла ліву руку, і витончений діамант на моєму безіменному пальці спалахнув під першими променями сонця. Ми заручені. Це не було сном.

Близько десятої ранку ми вже під’їжджали до будинку Алекса та Насті. Моє серце знову зрадницьки калатало, але Неш, помітивши це, перехопив мою долоню прямо на важелі передач і міцно стиснув.

Щойно Алекс відчинив двері свого будинку, назустріч нам вилетіла Мія. Вона була в рожевій касці — де вона її тільки взяла? — і тримала в руках чергового іграшкового монстра.

— Мамо! Неше! — закричала мала, з розгону врізаючись у мої коліна. — Дядько Алекс навчив мене будувати фортецю з подушок! І кіт... ой, кота ми забули вдома.

Неш голосно розсміявся, підхопив її на руки і підкинув, від чого Мія залилася дзвінким сміхом. Він опустив її на підлогу, але сам залишився на одному коліні, стаючи з нею на один рівень.

— Принцесо, у нас для тебе є дуже важлива новина, — серйозно сказав Неш, і я побачила, як у його очах прокинулася та сама безмежна ніжність. — Пам'ятаєш, ти питала, чи можу у інший дітей є тато а у тебе немає?

— Пам'ятаю! — Мія затамувала подих, крутячи каску в руках.

— Так от сонечко, я хочу стати твоїм справжнім, офіційним татком. Назавжди. Якщо ти, звісно не проти, та згодна впустити мене у вашу команду.

На кілька секунд у коридорі повисла тиша. Мія перевела свої великі очі на мене, ніби шукаючи підтвердження, і я, стримуючи сльози щастя, просто кивнула. Тоді мала з диким переможним вереском кинулася Нешу на шию, ледь не збивши його з ніг.

— Ура-а-а! У мене є тато! Справжній тато! — кричала вона, обіймаючи його щосили.

З вітальні вийшов Алекс, Настя ж стояла поруч щасливо посміхаючись. А побачивши каблучку на моєму пальці, Настя просто кинулась обійматись.

— Я знала! О Боже, Софіє! — міцно притискала до себе. — Нарешті цей розбишака зробив хоч щось розумне у своєму житті!

Алекс підійшов до Неша, стукнув його по плечу і з повагою потиснув руку.
— Вітаю, брате. Ласкаво просимо до клубу одружених Райкерів. Нам терміново треба їхати до батьків, бо якщо мама дізнається про це з соцмереж, вона нас усіх закопає на найближчому будівельному майданчику.

Реакція батьківського дому Райкерів — це те, що я не забуду ніколи. Коли ми ввійшли і Неш з порогу оголосив: «Мамо, тату, ми одружуємося», у вітальні на мить зупинився час.

Мама Неша, яка в цей момент тримала в руках великий салатник, просто випустила його. На щастя, Томас, який сидів поруч, проявив гарну реакцію і впіймав його за сантиметр від підлоги. Наступної секунди мама вже плакала, згрібаючи нас із Нешем та Мією в одні обійми.

— О Боже, моя дитино! Моя маленька дівчинко! — причитала вона, цілуючи мене в обидві щоки, а потім засипаючи поцілунками Мію. — Яка ж ти красуня! Яке щастя! Так, весілля має бути величезним! Триста гостей, ні, чотириста! Я сама замовлю торт!

Названа бабуся Райкер, яка сиділа в кріслі-гойдалці, демонстративно стукнула своїм ціпком об підлогу, змусивши всіх замовкнути. Вона примружила очі, суворо подивилася на мою каблучку, а потім перевела погляд на Неша.

— Ну нарешті, розбишако, —на її губах з'явилася тепла усмішка. — Хоч одна пристойна жінка втихомирить твою гарячу голову. Софіє, люба, підійди до мене. Якщо цей паршивець хоч раз образить тебе — кажи мені. Моя палиця ще пам'ятає, як виховувати неслухів.

Мія відразу залізла до бабусі на коліна, і вони знову почали шепотітися про свої «секретні справи». Батько Неша, суворий засновник імперії, просто підійшов до мене, мовчки обняв, як рідну доньку, і тихо сказав:
— Дякую, що зробила мого молодшого сина справжнім чоловіком, Софіє. Тепер ти одна із нас. А Райкери своїх у образу не дають. Запам’ятай дівчинко

І вони дійсно не дали. Ближче до вечора, коли ми все ще сиділи за сімейним столом, Томас та Алекс раптом вивели на великий екран у вітальні пряму трансляцію якогось прес-релізу.

Виявилося, поки ми святкували, юридичний та безпековий відділи «Райкер» за особистим наказом братів провернули блискавичну спецоперацію. На екрані з'явилося офіційне відеозвернення головного редактора того самого глянцевого журналу, що надрукував брудну статтю. Чоловік, помітно нервуючи і постійно ковтаючи слину, зачитував текст з папірця:

«Редакція нашого видання приносить офіційні вибачення містеру Нешу Райкеру та його нареченій, пані Софії Левін. Вчорашня публікація щодо його примирення з Ліною є абсолютною фальсифікацією. Фотографії були зроблені підступно, а дії згаданої громадянки Ліни мали характер навмисної провокації та шантажу. Ми видаляємо всі матеріали і виплачуємо компенсацію за моральну шкоду, яка за рішенням родини Райкерів буде повністю перерахована до дитячих благодійних фондів».

Але це було ще не все. Алекс перемкнув канал, і ми побачили короткий репортаж із затриманням. Ліну, мою колишню «суперницю», під камери виводили з її розкішної квартири правоохоронці. Диктор за кадром повідомляв, що проти неї та Домініка Харта офіційно порушено кримінальну справу за статтею про корпоративне шахрайство, вимагання грошей та змову з метою дискредитації.