Біблія кохання

Поцілунки вплутались в волосся...

Поцілунки вплутались в волосся,
Лиш вони - все знають та мовчать...
У мить останню - враз здалося,
Любов - очей розжарена печать...

Розкрийте пальці - небеса,
Торкнутись ребер схудлих долі...
Кохання - те, що не згаса,
В найтяжчій із гірких - неволі...

А почуття - немов рови,
Розкопані у серці до тюльпанів...
У кожнім спомині кровить,
І крапля - більша океанів...

1 вересня 2022р.

Чуття ніби пальці - схололи,
І в очі - холод з пелюсток...
Кохані очі - ніби видноколи,
Моєї долі зірваний листок...

Лиш раз цілує усіх Бог,
Лиш раз буває трепетно-останнє...
Вже щастя не стосується обох,
Воно самотнє - мов моє кохання...

Злиденно-хижий небокрай,
Мов кінь близ хмари зупинився...
Востаннє ти - мене скарай,
Скажи, що я тобі наснився...

Що наша ніч - то мертвий хліб,
Бліда свіча, що впала долу...
Забути прагнув, пам'ять шкріб,
Та знову пестив - тебе голу...

Полиш печаль цю край вікна,
І сум - між ребер надвечір'я...
Далека і чужа, і знов - одна,
Мов спалах згаслого сузір'я...

1 вересня 2022р.

Старість - не вік, не анкети,

Душа, що згоріла - дотла...

У вічність - злітають поети,

Старіють в них - тільки тіла...

Лиш слово нетлінне - з Любові,

Кохання лиш вічне - удвох...

Лиш очі твої - волошкові,

Лишаться в душі - немов Бог...

8 лютого 2020р.

Подобається

#521 в Різне
#51 в Поезія

Відредаговано: 01.09.2022