54 Аліса

Коли Дем'ян зателефонував та попередив мене про те, що у нього на роботі справжній завал і тому він затримається, я вирішила віддячити йому за постійну підтримку і приготувати  смачну вечерю.

Спершу я збігала в найближчий супермаркет і купила там всі необхідні продукти.

Знайшовши у своєму записнику секретний рецепт дуже смачної курочки, який мені колись дала Ірка, я взялася до роботи.

Максик солодко спав у Дем'яновій спальні  і не заважав мені, тому справи йшли досить швидко.

Поставивши курочку запікатись, я вже хотіла вмоститись на дивані у вітальні і трохи почитати щось цікавеньке, але не встигла, бо неочікувано пролунав дзвінок у вхідні двері.

Заглянувши у вічко, я ледь не гепнулась на свою бідолашну п'яту точку. Під нашими дверима стояв Семен Семенович Лісовський, власною персоною.

Це ж повний капець! Що мені з ним робити?! Ще й, як на зло, Дем'яна вдома не було... От, халепа! 

Трохи подумавши, я вирішила, що потрібно відкривати. Не можна дозволити, щоб дід Дем'яна розсердився на нього.

Важко зітхнувши, я натягнула на обличчя саму привітну із своїх посмішок і відчинила вхідні двері.

- Доброго вечора, Алісочко! - Радісно промовив Семен Семенович, міцно мене обійнявши.

- Доброго вечора, Семене Семеновичу. Рада вас бачити, - відповіла я, обійнявши його у відповідь.

- Чесно кажучи, я не планував сьогодні заходити до вас з Дем'яном, бо тільки з аеропорту, але все ж вирішив заглянути на хвилинку...

- Чому ж тільки на хвилинку? Залишайтесь у нас на вечерю. Я поставила курку запікати... Дем'ян трохи затримався на роботі, але незабаром приїде.

- Дякую за запрошення. Я із задоволенням повечеряю разом з вами. Пощастило моєму внуку. Знайшов дружину не тільки красуню і розумницю, а ще й господиню.

Знявши плащ і взуття, Семен Семенович пішов у ванну кімнату, щоб помити руки, а потім зайшов на кухню.

- Може, ми поки чая поп'ємо? - Запитала я у Дем'янового діда.

-  Чудова ідея. Давай поп'ємо чаю, Алісочко. Ти дуже хороша і мила дівчина.

- Дякую, відповіла я, трохи засоромившись.

Мріючи про те, щоб великий бос швидше повернувся додому, я поставила чайник і дістала із кухонної шафки печиво і цукерки.

- Дем'ян розповідав про те, що ви були в Англії. Як пройшла ваша поїздка, Семене Семеновичу? - Запитала я, бо не вигадала більше нічого кращого.

На моє щастя, дід Дем'яна із задоволенням почав розповідати про свої справи в Англії.

Я слухала його в пів вуха, бо дуже хвилювалась про те,  щоб моя курочка вдалася смачною.

Я чудово пам'ятала, який Семен Семенович гострий на язик і буркотливий, тому дуже боялася почути його критику.

 Нарешті приїхав Дем'ян і я трохи заспокоїлась, але видихати з полегшенням було ще зарано.

Попереду на нас чекала незапланована вечеря із старим, суворим буркотуном.

Дем'ян теж дуже здивувався появі свого діда і спершу навіть трохи розгубився.

Діставши курочку, я побачила, що на вигляд вона була саме такою, як у Ірки. Накривши на стіл, я сіла поряд зі своїм фіктивним чоловіком. 

Коли Семен Семенович спробував мою страву,я на мить навіть дихати перестала від хвилювання.