53 Дем'ян

Сьогодні у мене був дуже важкий і напружений день на роботі. Ще й довелося довше затриматись. 

Я їхав додому з палким бажанням повечеряти, прийняти душ і завалитись спати.

Зайшовши в квартиру, я побачив у коридорі незнайомі чоловічі туфлі. Цікаво, кого це принесло так невчасно?

Почувши голоси, що долинали з кухні, я пішов туди і так і закляк на порозі.

За кухонним столом сидів мій дід, а Аліса, із задоволеним виглядом, ставила на стіл запечену курку власного приготування.

Побачивши це все, я ледь стримався, щоб дуже красномовно не вилаятись.

- Діду?!  Ти ж мав приїхати тільки через тиждень, - шоковано промовив я, переводячи погляд зі свого діда на курку, що стояла посеред столу.

Ну все! Капець! Щойно дід скуштує кулінарний шедевр Аліси, він таке влаштує... Цей старий буркотун точно не змовчить...

Бідолашна Аліса... Схоже, що вона  вирішила сьогодні "порадувати" мене вечерею, але неочікувано з'явився мій дід.

- А я трохи раніше з усім впорався, - відповів дід, хитро посміхаючись..

- Треба було попередити про свій візит.  Ми б з Алісою приготувалися б тебе зустрічати.

- Та які там приготування, Дем'яне?  Ми ж всі свої. Крім того, твоя дружина он яка господиня. Запекла курочку. Оце я вчасно до вас завітав. Вже не терпиться її скуштувати. Мий руки і приєднуйся до нас, - промовив  мій дід, поглянувши на курку.

Помивши руки, я важко зітхнув і подумки вилаявся та дуже неохоче поплівся на кухню.

- Про що ви тут розмовляли? - Запитав я би хоч трохи відтягти час.

- Я розповідав Алісі про мою поїздку в Англію, - відповів дід.

- Давайте вже будемо їсти, поки гаряче, - запропонувала  моя фіктивна дружина, розрізаючи курку.

Я навіть замружився на мить, бо боявся, що вона буде сирою.

На щастя, курка виглядала цілком нормально, але розслаблятись було ще рано, бо головне - це смак.

Пригадавши ті котлети і млинці, якими пригощала мене бібліотекарка, я важко зітхнув і морально підготувався до найгіршого.

- Пригощайтесь, Семене Семеновичу, - радісно промовила Аліса, ставлячи на стіл, перед дідом тарілку з їжею

Повний капець! Зараз таке почнеться...

- Дякую, дитино... Аромат неймовірний. Вже не терпиться спробувати.

- Сподіваюсь, що і смак вас не розчарує, - відповіла бібліотекарка, мило посміхаючись.

Накривши на стіл і подавши всім їжу, моя фіктивна дружина сіла поряд зі мною.

Затамувавши подих, я слідкував за тим, як мій  сварливий дід відрізав собі шматочок курятини, наколов його на виделку та поклав до рота.

Поглянувши на Алісу, я помітив, що вона теж дуже хвилювалась.