51 Дем'ян

Млинці у Аліси вийшли якимись резиновими і стали для мене справжнім випробуванням.

Я не міг їй казати про це, бо не хотів образити. Особливо після того, як вона сказала, що дуже старалась.

Я мало не вдавився тими млинцями, намагаючись швидше їх з'їсти, щоб не розтягувати це "задоволення" надовго.

Запиваючи водою цей черговий кулінарний шедевр своєї бібліотекарки, я вже знав про те, що по дорозі на роботу треба заїхати в аптеку. Бо такої "смакоти" мій бідолашний шлунок точно не витримає.

Для себе я вирішив, що треба будь - що вставати вранці раніше своєї фіктивної дружини і самому готувати сніданок, бо ще одних таких млинців чи ще чогось подібного, я точно не переживу.

На роботі всі відразу помітили мою обручку. Підлеглі з неабиякою цікавістю зиркали на мене, але запитувати про щось боялися.

- Чому я дізнаюсь про те, що ти одружився з пліток і чуток? Я думав, що ми з тобою - найкращі друзі, - промовив Стас, зайшовши у мій кабінет.

- Це фіктивний шлюб. Мій дід прямим текстом сказав, що передасть мені свою компанію, лише після того, як я одружусь.

- Ого! І чого це Семен Семенович так вирішив?

- Дід  вважає, що чоловік стає серйозним і відповідальним лише після того, як заведе сім'ю.

- І як тобі подружнє життя? Перша шлюбна ніч вже була? Це тому ти на роботу запізнився? - Поцікавився Стас.

- Ага... Була у мене прша шлюбна ніч, - важко зітхнувши, відповів я  і почав розповідати товаришу про свої нічні походеньки з Максиком.

Слухаючи про всі ці неприємності, мій паскудний друг ржав, як дурний коняка.

- Чекай, Дем'яне, бо у мене від сміху вже сльози з очей потекли. Дай хоч подих переведу, бо ще якийсь приступ схопить.

- Смішно йому... Хоті в би я подивитись на те, щоб ти робив на моєму місці.

- Я б відніс того Максика в кімнату до його господині. Нехай би вона сама з ним розбиралась.

- Який же ти йолоп, Стасе. У Аліси і так був дуже важкий і насичений день. І переїзд до мене, і  наш розпис... Бідолашна дівчина сильно через все це переймалась. Тільки того бісового Максика їй для повного щастя не вистачало...

- Ого! Як ти хвилюєшся про свою фіктивну дружину... Відверто кажучи, мені вже дуже не терпиться її побачити. Коли ти нас з нею познайомиш, Дем'яне?

- Думаю, що якось ми сходимо всі разом попити кави. Тільки ж ти не вздумай бовкнути щось про те, що у тебе пломба випала із зуба через її пиріжки.

- Та нічого я не скажу. Не хвилюйся про це. Я ж не дурень якийсь.

- Інколи я в цьому сумніваюсь, - промовив я, посміхаючись.

У відповідь на мої слова Стас показово закотив Очі і дуже важко зітхнув.