48 Дем'ян

Після того, як ми з Алісою розписались і відсвяткували це за обідом в ресторані, ми зайнялись переїздом.

Аліса дуже переймалась через те, що ми з нею не зможемо жити під одним дахом.

Я, як міг, заспокоював її і запевняв, що у нас все буде добре. Ми тричі їздили до Аліси, щоб перевезти всі її книги до мене додому.

- Дем'ян, я боюсь, що через кілька днів ти проженеш нас з Максиком.

- Як це я зможу прогнати власну дружину? - усміхаючись, промовив я.

- Побачимо, чи ти не забудеш про це через тиждень, - зітхнувши, сказала Аліса.

Моя бібліотекарка виглядала стомленою і схвильованою.

- Алісо, заспокойся. Все буде чудово. Йди прийми ванну з піною і відпочинь, в я приготую нам вечерю, - сказав я 

- О! Чудова ідея! В такій королівській ванній кімнаті я ще не купалась.

- Чому в королівській? 

- Бо вона за розміром, як пів моєї квартири. Я пішла у ванну, в ти не ображай Максика.

- Не хвилюйся про це. Я ж не якесь чудовисько.

Коли Аліса зникла за дверима ванної кімнати, я перевдягнувся в домашній одяг і пішов на кухню готувати нам вечерю.

Проходячи повз гори книг, я важко зітхнув. Трясця! Моя квартира перетворилась на справжню бібліотеку.

Ще й малий негідник всюди ганяв, як навіжений і жахливо мене дратував.

Але я не міг зупинитися за крок від успіху. Готуючи вечерю, я відволікся, заспокоївся і навіть почав наспівувати якусь набридливу мелодію.

Неочікувано на кухню забіг Максик. Наступної миті це руде нещастя вже вискочило на кухонний стіл, а у мене сіпнулось око.

Думай про ділову компанію, Дем'ян! Якийсь там козак точно не зможе стати тобі на заваді.

- Максику, малий капоснику, хочеш їсти?  - Запитав я у цього нещастя, наступаючи корм в його миску.

- Приємно бачити, що ви двох ладнаєте, - сказала Аліса, заходячи на кухню.

Я поглянув на неї і застиг на місці. Вона виглядала такою милою і домашньою, що у мене потепліло на душі.

Її руде волосся розсипалось по плечах. Аліса щільніше закуталась в ніжно - рожевий махровий халат і сіла за стіл.

- Нагодуєш мене? - Запитала бібліотекарка, мило посміхнувшись.

- Звісно. Зараз все буде, - відповів я, прокашлявшись.

- Чудово, бо я вже дуже зголодніла.