41 Дем'ян

Коли ми з Алісою йшли до будинку, я помітив, що вона трохи розхвилювалась.

- Ти дуже вродлива, руденька. Не хвилюйся. Все буде добре, - прошепотів я, нахилившись до її гарненького вушка.

- Легко тобі казати, - тихенько відповіла Аліса, важко зітхнувши.

Я взяв бібліотекарку під руку і з гордістю повів до гостей, що вже встигли зібратись у вітальні.

Привітавшись зі всіма, я познайомив їх з Алісою. Я бачив те, з яким здивуванням мої родичі дивиися на Алісу, дізнавшись, що вона працює у бібліотеці.

- Оце так новина, Дем'яне. З яких це пір ти почав цікавитись бібліотекарками? Ми вже давно звикли до твоїх актрисок, співачок і моделей, - єхидно посміхнувшись, промовив мій бісів кузен.

- Раніше я розважався, братику. Але мені пощастило зустріти таку прекрасну і чарівну дівчину, як моя Аліса, і тепер я по-справжньому щасливий, відповів я, обійнявши дівчину та поцілувавши її у щічку.

Аліса дуже мило засоромилась і посміхнулась мені.

Мій суворий і буркотливий дід не зводив очей з бібліотекарки з того моменту, як ми прийшли. Схоже, що план почав діяти.

 Коли ми всі сіли за стіл, дід постійно бурчав і був, як завжди, усім незадоволений.

Сьогодні найбільше від нього діставалось моєму кузену, а не мені, як це було зазвичай.

Спершу діду не сподобалось те, що він прийшов сам, а потім він почав бурчати, що мій двоюрідний брат подарував йому надто дорогий і зовсім непідходящий подарунок і що це марно витрачені гроші.

Я чудово знав про те, що дід ненавидів марнотратства. Саме тому ми з Алісою подарували йому книгу про Александра Македонського, яким він захоплювався і теплу ковдру. Дід це оцінив і щиро нам подякував.

Перед тим, як мали подавати торт, до нас підійшла моя мама. Вона виглядала дуже задоволеною і аж сяяла від щастя.

- Алісо, люба, ти маєш чудовий вигляд. Я така рада за вас, діти. Ви  - дуже гарна пара, - промовила вона, обійнявши по черзі нас з Алісою.

- Дякую... Ви теж прекрасно виглядаєте, - відповіла Аліса.

Все прохолило добре, якщо не враховувати того, що мій клятий кузен постійно намагався спровакувати мене на конфлікт, а його маман "випадково" вилила свій напій на сукню Аліси.

- Дем'яне, я радий, що ти нарешті взявся за розум і знайшов собі підходящу дівчину. Я б хотів з вами двома поспілкуватись за чашкою чаю. Приїздіть до мене на вихідних в гості, - промовив дід, коли ми з Алісою підійшли до нього, щоб попрощатись.

- Дякую за запрошення, діду. Ми із задоволенням проїдемо до тебе на чай, - сказав я, обіймаючи Алісу.

Попрощавшись з усіма, ми пішли до машини.

- Хух... Я думала, що все це затягнеться надовше... - зітхнувши з полегшенням, сказала руденька, коли ми сіли в машину.

- Мій дід дуже не любить марнувати час і швидко стомлюється від гостей... Алісо, ти була розумничкою. Мій план, здається, спрацював.Те, що дід запросив нас з тобою на чай - це гарний знак, - сказав я, поглянувши на бібліотекарку.

- Я сподіваюсь, що Семен Семенович не влаштує нам допит з пристрастями, - посміхнувшись, промовила Аліса.

- Він точно його влаштує. Тому будь до цього готова.