34 Дем'ян

Я так картав себе через власну дурість, що вранці вирішив поїхати  до Аліси, щоб дізнатись, як вона і відвезти її на роботу.

Дівчина виглядала стомненою і явно була не в гуморі. Дорогою до бібліотеки я спробував її заспокоїти і підбадьорити.

Щоб підійняти настрій руденькій, я купив їй смачних десертів і пообіцяв привезти на роботу смачну каву.

Коли Аліса вийшла з машини, я помчав на пошуки кави. Неподалік була одна цілком пристойна кав'ярня. Саме туди я і вирішив заїхати.

Купивши каву, я поїхав до бібліотеки. Поглянувши на годинник, я помітив, що вже запізнився на роботу, а таке зі мною траплялось дуже і дуже рідко і виключно з дуже вагомих причин.

Прихопивши каву, я пішов у бібліотеку. Не встиг я зайти, як помітив того телепня Толю.

Дідько! А це нещастя в жахливому костюмі і дешевих туфлях чого сюди припхалось?

Ще й стоїть і так нахабно та безсоромно вирячається на мою руденьку бібліотекарку... 

- Алісо, люба, я привіз тобі дуже смачну каву, - промовив я, підійшовши ближче.

Толя, помітивши мене, аж голову в плечі втягнув, але і не думав забиратися геть.

- Дякую, Дем'яне. Ти вже їдеш на роботу? - Поцікавилась Аліса, схвильовано переводячи погляд з мене на того бевзня, Толю.

- Так, поїду, але трохи згодом. Подивлюсь, які у вас тут книги є. Можливо, що знайду і собі щось почитати, - відповів я, не поспішаючи відходити від своєї фіктивної дівчини.

- Алісо Олександрівно, ви так мені і не відповіли, - проблеяло це чотириоке непорозуміння, зиркнувши на мене.

- Ви ж вже знаєте, що у мене є хлопець... Я не можу піти з вами на ту виставку картин, - розгублено промовила Аліса, кусаючи нижню губу.

- Алісо Олександрівно, цей мажорик порозважається з вами і покине, а я - надійний і серйозний чоловік та чесно заробляю гроші, на відміну від нього, - видало це бісове нещастя.

Від такого Толіного нахабства у мене аж щелепа на підлогу гепнулась. Такого зі мною ще не траплялось...

Мало того, що цей йолоп намагається покликати на побачення мою дівчину, так ще й мене поливає брудом...

- Шановний, думаю, що буде краще, якщо ми з вами поспілкуємось на вулиці, - запропонував я Толі, намагаючись стриматись і не сказати тут і зараз все, що я про нього думав.

- Не збираюсь я нікуди з вами виходити... Ваша зовнішність зовсім не викликає у мене довіри... Може, ви бандит якийсь, - відповів мені цей пришелепкуватий козляра в окулярах.

Дивлячись на клятого Толю, я відчував, що починаю закипати. Я вже уявляв, як мій кулак зустрівся з обличчям цього йолопа, коли поряд зі мною з'явилась Аліса.

Вона неочікуванно обійняла мене за шию і поцілувала в губи.