33 Аліса

Після майже безсонної ночі, я вранці встала з ліжка стомленою і дуже невдоволеною. Мене дратувало геть усе навколо.

Схоже, що Максик відчував, що у мене кепський настрій і вирішив не потрапляти під гарячу руку.

Малюк поводився, на диво спокійно, чим приємно мене здивував.

Швиденько зібравшись на роботу і поснідавши яєчнею з беконом, я вискочила з квартири, і помчала на вулицю щоб не пропустити свій тролейбус.

Я так поспішала на тролейбусну зупинку, що не помічала нічого і нікого довкола.

- Алісо! - Почулося у мене за спиною.

Здивовано озирнувшись, я побачила Дем'яна Лісовського, що стояв, спешись на своє дорогуще авто.

- Привіт, Дем'яне! Що ти тут робиш? - Шоковано запитала я, наближаючись до свого фіктивного хлопця.

- Привіт, руденька! Я заїхав, щоб відвести тебе на роботу, - сказав Лісовський, відчиняючи мені дверці своєї машини.

- Чому ти не попередив, що заїдеш? - Запитала я, сідаючи в авто.

- Вирішив влаштувати тобі сюрприз, - усміхнувшись, відповів Дем'ян Лісовський.

Зачинивши за мною дверці, великий бос теж сів в машину.

- Алісо, я хотів тобі сказати, щоб ти не хвилювалась через наш з тобою візит до мого діда. Чим більше ти будеш нервувати, тим більше шансів, що все піде не так. Сприймай все простіше і просто будь собою. Думаю, що так буде значно краще.

- Легко сказати, але я спробую не зациклюватись на цьому. Відверто кажучи, Дем'яне, я майже не спала цієї ночі, бо дуже через все це хвилювалась.

- Все буде добре, Алісо. Ми вже встигли звикнути одне до одного і краще познайомитись... Тому не переймайся через все це.

- Дем'яне, дякую, що підтримуєш мене. Я спробую не дуже нервувати, але не знаю, чи мені вдасться, - усміхнувшись, сказала я.

Через деякий час машина великого боса зупинилась біля якогось кафе. Лісовський сказав, що зараз повернеться і вийшов з авто.

Дем'ян, і справді, швидко повернувся назад.

- Це тобі невеличкий перекус на роботу, - промовив він, поставивши мені на коліна пакет з десертами.

- Дякую, - здивовано промовила я.

- Їж здорова. Коли приїдемо до тебе на роботу, я принесу тобі каву, щоб була гарячою, - сказав Лісовський, завівши двигун.

Від такої турботи, у мене на душі стало спокійніше і тепліше. А ще захотілось заплакати, бо дуже скоро вся ця турбота може зникнути разом із Лісовським.

Так! Алісо, негайно візьми себе в руки і заспокойся. Краще думай про ту кругленьку суму грошей, що ти отримаєш і на що її витратиш.

Коли ми зупинились біля бібліотеки, Лісовський допоміг мені вийти і сказав, що зараз привезе дуже смачну каву.

Мої рудоволосі колеги відразу перестали перешіптуватись, коли я увійшла. Схоже, що вони знову перемивали мені кісточки.

Важко зітхнувш, я привіталась і попрямувала до свого робочого місця.

Щойно почався мій робочий день, як з'явився Толя. От халепа! Як би це його швидше спекатись, поки не прийшов мій фіктивний хлопець?