32 Дем'ян

Останнім часом я так закрутився на роботі , що майже забув про одну дуже і дуже важливу річ.

Через два дні відбудеться день народження мого дорогого діда, на яке ми з Алісою маємо разом поїхати.

Я відкинувся на спинку дивана і тихо вилаявся. Саме там нам з руденькою доведеться зіграти ідеальну закохану пару. 

Дуже важливо, щоб все виглядало правдоподібно, бо дід у нас був уважним і прискіпливим.

План у мене був хороший, але я хвилювався про те, що щось може піти не так.

Особливо я переймався через свою дивакувату, руденьку бібліотекарку, бо вона могла рохвилюватись, ляпнути щось зовсім не в тему або занервувати і почати говорити надто багато. Та варіантів було ціле море.

А ще мені чомусь стало дуже сумно від думки про те, що коли все це закінчиться, наші з Алісою фіктивні стосунки теж закінчаться.

Я хотів швидкого і вдалого завершення плану, але дещо не давало мені спокою.

Просто за цей час я вже встиг звикнути до Аліси Милої, її характеру та постійних вибриків.

Я вже звик до її розмов про книги і про султанські гареми, до того, як вона може спочатку дратувати, а за хвилину викликати у мене щиру посмішку і бажання обійняти.

Мені подобалось спілкуватись з руденькою бібліотекаркою навіть попри її викрутаси.

Я намагався заспокоїти себе тим, що ми з Алісою зможемо залишитись друзями. Це ж цілком нормально... Ми ж обоє дорослі люди... Я завжди зможу їй допомогти, якщо це буде потрібно.

На мій телефон прийшло повідомлення від бібліотекарки. Аліса скинула мні фото книг, що заполонили її диван та підлогу біля нього.

Моя фіктивна дівчина скажилась, що ніяк не могла обрати, що ж їй прочитати першим.

Я спіймав себе на тому, що посміхаюсь, читаючи її повідомлення. Подумавши кілька секунд, я порадив рудій біді заплющити очі і тицьнути пальцем навмання.

Я зробив фото ноутбука і чашки з кавою, що стояли на столі переді мною і надіслав Алісі.

У відповідь вона побажала мені успіхів і накидала цілу купу смішних смайликів. Я теж натицяв смайликів у відповідь.

Щойно ми з Алісою попрощались і побажали одне одному солодких снів і спокійної ночі, як я згадав про те, що нам через два дні потрібно їхати на день народження до мого діда.

Трохи подумавши, я вирішив не чекати до завтра і написав про все це своїй фіктивній дівчині.

У відповідь бібліотекарка надіслала мені шокований смайлик. Після цього я вже пожалкував, що повідомив про наш візит сьогодні.

Знаючи Алісу і її характер, вона ж тепер точно не засне від хвилювання. І чого я такий блазень?!

Як я міг забутись про те, що руденька була досить вразливою і так вміла себе накрутити, що то повий капець.

Через мою дурну голову, бідолашна бібліотекарка тепер буде зайвий раз хвилюватись.

Я впіймав себе на тому, що вперше переймаюсь про те, що буде відчувати інша людина.

Раніше мене це зовсім не цікавило. Навіть в голові не було думати про почуття інших.

Але раніше я і не спілкувався з такими вразливими, милими і ніжними дівчатами, як моя руденька бібліотекарка.