30 Дем'ян

Поява цього бісового йолопа мене добряче вибісила. Я терпів його присутність, бо не хотів створювати конліктів і псувати настрій Алісі.

Але коли той нахабний вилупок вирішив у мене на очах запросити бібліотекарку на каву, я не стримався і сказав, що ми з Алісою не тільки зустрічаємось, а й збираємось одружитись.

Вибачившись, той блазень зник з наших очей, а я видихнув з полегшенням. Думка про те, що цей Гліб міг бути не лише колишнім одногрупником руденької, а також її хлопцем неприємно кольнула мене в самісіньке серце.

Допивши свій капучіно, Аліса почала переглядати ті книги, що відібрала раніше. Я теж взяв якусь книгу і почав вдавати, що читаю її.

Я досі не міг заспокоїтись, бо згадував, як той клятий Гліб витріщався на бібліотекарку. Та він не просто витріщався, а нахабно поїдав її поглядом і це жахиво мене бісило. Бо Аліса була, хоч і фіктивною, але все ж моєю дівчиною.

- Дем'яне, я піду ще щось пошукаю, - посміхнувшись, промовила руденька, встаюси з -за столу.

- Йди. Вдалого полювання на скарби, - сказав я і собі посміхнувшись.

- Дякую, - відповіла Аліса і попрямувала до стелажів з книгами.

Спостерігаючи за тим, з яким захопленням моя бібліотекарка роздивлялась полички з книгами, я, мимоволі, посміхнувся.

Не минуло і десяти хвилин, як Аліса вже наскладала стопку книг. Дивлячись на неї, я думав про те, як змінилось моє життя, коли в ньому з'явилась ця рудоволоса любителька книг.

- Дем'яне, ти такий добрий і щедрий... Ти ж не будеш сердитись, якщо я візьму собі аж десять книг? Вони всі дуже класні... - Промовила Аліса, підійшовши до мене.

- Алісо, я куплю тобі всі книги, які ти захочеш. Тому обирай все, що хочеш і ні про що не хвилюйся, - усміхнувшись, відповів я.

Почувши це, Аліса на мить завмерла, а потім радісно кинулася мені на шию. На цю коротку мить я забув, як дихати.

- Дякую. Вибач, що накинулась на тебе... Я просто дуже зраділа, - прошепотіла Аліса і різко відсторонилась від мене.

- Все добре, - промовив я.

Аліса почервоніла, як маківка, засоромилась і драпанула до стелажів із книгами.

Я сидів і посміхався сам до себе, як повний придурок. Таке відчуття наче мені знову шістнадцять...

Через годину ми вийшли з кафе - книгарні з купою пакетів. Інші відвідувачі шоковано на нас витріщались.

- Дем'яне, вони дивились на нас так наче ми все це вкрали, - зітхнувши, промовила Аліса, сідаючи в машину.

- Не думай про це. Вони просто заздрили, бо ти забрала найцікавіші книги, - сміючись промовив я, зачиняючи дверці машини.

- Ще раз дякую, - сказала Аліса, поцілувавши мене в щоку.

Аліса знову мене здивувала. Вона так щиро раділа звичайним книгам, що я навіть розгубився. 

Мої колишні дівчата так раділи хіба що коштовностям.