29 Аліса

Після смачного сніданку ми з Дем'яном вирішили замовити капучіно і не пожалкували про це, бо в цьому кафе воно було ідеальним.

Пінка була ніжною наче хмаринка, а кориці додали рівно стільки, як я любила.

Я сиділа навпроти Дем'яна Лісовського. Ми спілкувались і жартували, розповідали одне одному про власні мрії.

Все було ідеально до того моменту, як я примудрилась замастити носа вершками, коли ласувала десертом. Лісовський мило пожартував з цього приводу і турботливо простягнув мені серветку.

Лаючи себе за неуважність, я витерла свого бідолашного носа і знову взялась за свій напій.

- Алісо! Це ж ти?! - Неочікувано почувся поряд знайомий голос.

Я ледь не вдавилась капучіно від несподіванки. Повільно озирнувшись, я побачила свого колишнього одногрупника, з яким ми колись разом навчались в університеті.

Це був Гліб Дерманський, власною персоною. Той самий, у якого я колись була закохана по самісінькі вуха. Тоді він не звертав на мене жодної уваги, бо вважав сіренькою мишкою.

- Привіт... - видихнула я, ще не до кінця вірячи у те, що це відбувалось насправді.

Я була в шоці, бо помітила, що Гліб дивився на мене з цікавістю і захопленням. Раніше я була для нього невидимкою. Дуже дивно, що він взагалі про мене згадав.

- Я ледь тебе впізнав, Алісо... Ти ... Дуже змінилася... Стала такою красунею.

- Дякую, - відповіла я, відчуваючи, що почала ніяковіти.

І тут я згадала про Лісовського... Я поглянула на нього і відразу відчула, що біда близько.

Дем'ян сидів рівно і виглядав досить спокійно, але його недобра посмішка натякала на те, що у когось зараз можуть виникнути проблеми.

Згадавши про те, як Лісовський реагував на Толю та інших відвідувачів бібліотеки чоловічої статі, я важко зітхнула.

- Я Гліб, колишній одногрупник Аліси, - промовив Дерманський, простягнувши йому руку для привітання.

- Дуже приємно, - холодно відповів Дем'ян, не поспішаючи знайомитись і тиснути руку.

Гліб Дерманський знову повернувся до мене.

- Слухай, Алісо, а, може, якось зустрінемось? Вип'ємо кави, згадаємо студентські роки... - Усміхаючись, запропонував мій колишній одногрупник.

Почувши таку пропозицію, я зависла, дивуючись нахабності і самовпевненості Гліба.

- Навряд... У нас із Алісою є власні плани. Ми з нею зустрічаємось і незабаром збираємось одружитись, - видав Дем'ян, спопеляючи поглядом Дерманського.

Що?! Що Лісовський щойно сказав?! На мить світ для мене зупинився. Мені навіть здалося, що моя душа вийшла з тіла, зробила коло по кафе і повернулась назад.

- Ой... Я... Вибач... Я не знав, - розгублено відповів Гліб.

- Тепер знаєш, - невдоволено сказав Лісовський.

Гліб ще раз поглянув на мене, але вже без флірту, швидше з легким жалем і побажавши нам всього найкращого, пішов.

Я кілька секунд дивилась йому вслід, не кліпаючи. А потім повільно повернулась до Дем'яна.

- Ми... що зробимо? -тихо спитала я.

- Алісо, я сказав це, щоб спекатись твого набридливого шанувальника, - відповів Дем'ян Лісовський, відпиваючи капучіно.

Трясця! Ну, звісно! Великий бос просто хвилювався про те, щоб ніхто не завадив його грандіозним планам... А я, наївна дурепа, вже розвісила вуха...