24 Аліса

Лісовський зняв взуття і по - хазяйськи поніс пакети на кухню. Залишивши їх там, мій фіктивний хлопець зайшов у вітальню і так і закляк на місці, дилячись на Машу, що стрибала у мене на дивані.

- Привіт... - Розгублено привітався великий бос з дівчинкою.

- Привіт! А ти хто? - Поцікавилась Маша, продовжуючи підстрибувати.

- Я - Дем'ян... А тебе як звати?

- Маша! А давай грати в хованки! - Відразу взялася за гостя малеча.

- Давай, - якось невпевнено промовив Лісовський, зиркаючи на мене.

- Чудово! То ви трохи пограйтесь, а я швиденько приготую нам всім чай, - сказавши це, я драпанула  на кухню.

Нехай наш великий і грізний бос трох поморочиться з непосидючою малечею, а поки подивлюсь, що це він там привіз.

Виявилося, що Дем'ян Лісовський вирішив накупити мені харчів на цілий тиждень. Ще й про солодощі не забув. Треба буде не забути йому подякувати.

Не встигла я поставити чайник, як до мене на кухню зайшов Лісовський.

- Алісо, хто ця дівчинка? - Збентежено поцікавився він.

- Це донька моєї сусідки. Їй терміново треба було поїхати до батьків, тому вона попросила мене посидіти з малою.

Я почула, як Дем'ян видихнув з полегшенням і розсміялась.

- Я вже злякався, що у тебе є донька... Ще й така... Активна...

- А що твій дід не схавалив би, якби ти завів стосунки з жінкою, у якої є дитина? - Поцікавилась я.

- Мій дід дуже любить дітей. Він був би тільки радий... Просто я ще неготовий мати справу з дітьми... Вони вередують, всюди лізуть, завдають купу клопотів і створюють проблеми, а я любю спокій.

- Йой! Дем'яне, а де Маша? - Схвильовано запитала я, збираючись бігти на її пошуки.

- Заспокойся, Алісо. З нею все добре. Мала заховалась у тебе в шафі і чекає, коли я її знайду. Ми з нею граємо в хованки.

- То чого ти досі тут?

- А куди мені поспішати? Хто сказав, що я швидко її знайду? Нехай собі посидить там тихенько. А я потім її похвалю, що вона дуже круто заховалась і всі будуть задоволені.

- Дем'яне, це ж маленька дитина. Її не можна залишати без нагляду. Побудь з нею трішки, бо у мене геть немає сил.

Важко зітхнувши, великий бос неохоче поплентався на пошуки Маші, а зайнялась бутербродами і чаєм.

Коли я увійшла у вітальню з тацею, Машка сиділа на руках у Дем'яна. Вони дивились щось у нього в телефоні і голосно реготали.

- Можна і я до вас приєднаюсь? - Поцікавилась я, сідаючи на диван поряд з ними.

- Ні! Ти будеш нам заважати! У нас тут свої справи! - Невдоволено промовила Маша.

- І куди мені йти? - Здивовано запитала я у малої.

- Йди на свою кухню і не заважай нам дивитися відосики! - Сказала Машка.

Я поглянула на Дем'яна і помітила, що він закусив нижню губу аби не сміятися. От зрадник... Навіть не подумав вступитися за мене перед цією нахабною малявкою.

Ну нехай сидять собі там, а я знайду собі чим зайнятися. Прихопивши свою книгу і чай, я пішла на кухню.  Трохи спокою мені точно не завадить.

Через деякий час пролунав дзвінок в двері. Повернулась мама Машки і я зітхнула з полегенням.

Малеча відмовлялась йти додому, вимагаючи, щоб Лісовський пішов разом з нею і подивився на її круту кімнату.

Щоб заспокоїти малу, Дем'ян пішов разом із сусідкою, щоб поглянути на Машкину кімнату.

Я хотіла повернутись до своєї книги, але мене відволік дзвінок телефона. Схоже, що Лісовський забуся свій телефон на дивані.

З цікавості я поглянула, хто йому дзвонив. Виявилось, що це якась  Діана. От, паскудник!

Як мені, то не можна заводити стосунків з іншими чоловіками, а як йому, то можна.

Мій настрій стрімко помчав вниз. Згадавши тих його колишніх, що я бачила на бенкеті, я важко зітхнула, бо вони були дуже вродливими.

- Ледь відкараскався від тієї малявки, - посміхаючись, сказав Дем'ян Лісовський, зайшовши в кімнату.

- Ти забув свій телефон... Тут твої коханки вже за тобою скучили...