23 Аліса

Сьогодні Дем'ян Лісовський мене приємно вразив. Я навіть не підозрювала, що є такі кафе - книгарні і коли потрапила туди, то була дуже здивована.

Мій фіктивний хлопець пообіцяв, що ми знову поїдемо туди в суботу. Оскільки Дем'ян ще жодного разу мене не підводив, то я вже з великим нетерпінням чекала вихідних, щоб відірватися на повну.

Повернувшись в бібліотеку, я чесно відпрацювала свій робочий день. Дорогою додому я мріяла прийняти ванну з піною, з'їсти щось смачненьке і дочитати свій новий детектив, який придбала кілька днів назад.

Але варто мені було увійти в квартиру, як всі  мої мрії про відпочинок розбились на дрібні шматочки, зіштовхнувшись із жорстокою реальністю.

Моя сусідка, Юля, слізно попросила посидіти з її чотирирічною донькою поки вона навідає свою хвору маму. 

Звісно, що відмовити я не змогла. Не встигла я перевдягтися у домашній одяг, а Юля вже привела свою непосидючу донечку.

Макс почувши шум і побачивши дівчат, рванув до мене в кімнату і заховався у шафу від гріха подалі. От хитрющий капосник...

- Чим будемо займатися, Машо? - Поцікавилась я у дівчинки.

- Давай грати у хованки! - Радісно запропонувала Маша.

Менше всього мені зараз хотілось грати у хованки, тому я вирішила спробувати зацікавити малечу чимось іншим.

- Машунь, а давай подивимсь якісь мультики.

- Не хочу! Я вже їх сьогодні дивилась. Хочу хованки! - Невдоволено промовила Маша, склавши руки на грудях і надувши губки.

- Може, ми з тобою почитаємо казки про принцес, - зробила я ще одну спробу домовитись з малою.

- Не хочу! Казки - це нудно! Хочу хованки! - стояла на своєму вперта малеча.

Неочікувано почувся дзвінок в двері і я пішла глянути, хто це там горить бажанням мене побачити.

Виявилося, що це сам Лісовський вирішив до мене завітати. Де мені взяти сил, нервів і терпіння на всіх моїх непрошених гостей? Я ж просто хотіла спокійно відпочити і почитати детектив...

- Добрий вечір, Алісо... Вибач, що не попередив про свій візит... Я випадково був тут неподалік і вирішив заскочити до тебе на хвилинку, - промовив Лісовський, заходячи в коридор.

В руках у нього було кілька пакетів, на обличчі посмішка. Саме в цей момент з вітальні почувся шум.

- Трясця! - Важко зітхнувши, промовила я.

- Ти не сама? - Поцікавився Лісовський, відразу ставши серйозним і невдоволено підійнявши брову.

У мого фіктивного хлопця був такий вигляд наче від впіймав мене на гарячому з коханцем і вже збирався влаштувати розбірки.

Дивлячись на невдоволеного великого боса, я ледь стримувала сміх. Оце зараз Дем'ян здивується, коли побачить, хто це там господарює у мене в кімнаті...