20 Дем'ян

На щастя, температури у Аліси не було. Але у мене почало сіпатися ліве око, коли я побачив, як рудий паскудник гойдався на шторах.

От навіщо Аліса взяла до себе це кошеня? Мало того, що ніякої користі від нього не було, то цей малий капосник ще й шкоду робив.

- Максику, ну що ти робиш? Йди сюди, моє сонечко. Я дам тобі щось смачненьке, - промовила Аліса, намагаючись впіймати рудого паскудника.

- Оце виховання... Кіт капостить, а ти замість того, щоб його покарати, збираєшся дати йому смачненького. Він так ніколи нічого не навчиться, - невдоволено сказав я.

- Максик ще маленький... Зараз він трохи шибеник, а як підросте, то стане чемним котиком, - промовила Аліса, спіймавши дрібного шкідника і чмокнувшийого в ніс.

- Якщо ти будеш його постійно балувати, то чемним котиком твій Максик не стане.

- Я сама розберусь з тим, як виховувати власного кота, Дем'яне. Думаю, що тобі вже час додому, - сердито промовила Аліса.

- От і чудово. Коли кошак влаштує тобі справжній хаос в квартирі, ти побачиш наслідки свого виховання, - сказав я, прямуючи у коридор.

- До зустрічі, - промовила Аліса, поглажуючи рудого бешкетника.

- До зустрічі, - попрощався я, виходячи з її квартири.

Йдучи до своєї машини, я думав про вперту бібліотекарку і її шкідливе кошеня. Ця руда парочка кого завгодно дістане. 

Добре, що Аліса Мила - це лише моя фіктивна дівчина, бо з нею ми б під одним дахом точно не вжилися б.

Не дарма кажуть, що в тихому очереті чорти водяться. Це про мою бібліотекарку. 

Коли я побачив в кав'ярні рудоволосу дівчину, схожу на вчительку початкових класів, то вирішив, що з нею буде легко, бо вона мила, наївна і спокійна.

А що виявилось? Що вона вперта, любить сперечатись, може показати кігтики і цікавиться Казановою, Наполеоном та піратами.

Не дівчина, а сюрприз. Що не день, то нове відкриття...

Головне, щоб наш з нею візит до мого діда пройшов успішно.