15 Аліса

Капець... Та ми з Лісовським навіть не зустрічаємось по - справжньому, але він своєю поведінкою змусив мене почуватись винною. 

Нахаба і самовпевнений йолоп! Виставив мене мало не якоюсь виртихвісткою.

Я ледь стрималась, щоб не розповісти Дем'яну все, що я про все це думала. Заспокоювала мене лише думка про кругленьку суму грошей, яку я дуже хотіла отримати.

Цікаво, чи всі багаті і великі боси такі психовані йолопи, як цей Лісовський?

Мало того, що він припхався до мене на роботу без попердження, то ще й відвідувачів порозлякував.

А чого тільки варта геніальна ідея Дем'яна Лісовського про те, що ми з ним повинні проводити більше часу разом?

Через це сьогодні після роботи мені доведеться їхати в гості до великого боса замість того, щоб розібрати свої численні покупки і навести лад в квартирі.

Дем'ян захотів, щоб я побачила, як він живе. А що там дивитись? І так цілком зрозуміло, що у нього вдома все дорого і по - багатому.

Коли робочий день в бібліотеці вже добігав кінця, зателефонував мій фіктивний хлопець і попередив, що заїде за мною через десять хвилин.

Зібравши свої речі, я попрощалась з колегами і вийшла на вулицю. Чекаючи на Лісовського, я почала хвилюватися, бо ще жодного разу не була в гостях у чоловіка.

Дем'ян Лісовський приїхав вчасно і навіть вийшов із свого дорогущого авто, щоб допомогти мені сісти.

- Як минув твій робочий день, Алісо? - Поцікавився Лісовський, поглянувши на мене.

- Добре... Все було так, як завжди. Дякую, що поцікавився... А у тебе?

- У мене був шалений день, але я зміг з усім розібратись.

- Дуже стомився? - Поцікавилась я.

- Трохи є, - відповів Дем'ян, зітхнувши.

- То, може, перенесемо мій сьогоднішній візит до тебе на якийсь інший день?

- Гарна спроба відкараскатись від мене, Алісо, - посміхнувшись, сказав Лісовський.

- Я просто хвилююсь через те, що ти стомився, - збрехала я.

- Не варто... У мене часто трапляються важкі і насичені дні на роботі, тому я вже звик до подібного.

Авто Лісовського зупинилось біля новенької багатоповерхівки. Він вийшов першим і допоміг мені. 

Не встигли ми зробити і кількох кроків, як почули дуже жалісліве нявкання. До наших ніг підбігло маленьке руде кошеня.

- Який милий малюк, - промовила я, присівши, щоб його погладити.

- Алісо, не зачіпай його руками. Він же брудний... Якась приблудна кішка привела кошенят і тепер вони тут всюди бігають і верещать, - невдоволено промовив Дем'ян.

- Якщо він нічий, то я візьму його собі, - сказала я, беручи руденького малюка на руки.

- Алісо, облиш його негайно! Це блохасте непорозуміння не перетне поріг моєї квартири. У мене дорогі меблі. Не вистачало ще, щоб воно щось зіпсувало, - невдоволено промовив Лісовський. 

- Тоді відвези мене додому Дем'яне, бо без кошеняти я нікуди не піду.