9 Аліса

Судячи з того, з якою цікавістю мої колеги витріщались на нас з Дем'яном, завтра вони планували влаштувати мені справжній допит з пристрастями. 

Дівчата були в шоці від того, що у мене міг з'явитись такий кавалер, як Лісовський і я їх чудово розуміла.

Бо якби Дем'яну не знадобилась така дівчина, як я, для його плану, то він би стовідсотково навіть у мій бік би не поглянув.

Лісовський досі виглядав насупленим і невдоволеним, тому поряд з ним я відчувала ще більший дискомфорт, ніж раніше.

Дем'ян допоміг мені сісти в авто. Хоч би ми швидко знайшли і придбали ту сукню для бенкету, бо довго знаходитись поруч з цим сердитим великим босом мені зовсім не хотілось.

Всю дорогу ми їхали мовчки. Схоже, що Лісовський не горів бажанням спілкуватись. І мене це цілком влаштовувало, бо я навіть не уявляла того, про що з ним можна говорити.

Вийшовши з авто, ми з моїм фіктивним хлопцем попрямували в саме той магазин жіночого одягу, в який ми з подругою інколи заходили виключно, як в музей, бо там були неймовірні ціни.

 На моє щастя, Дем'ян Лісовський швидко знайшов для мене  підходящу сукню. Побачивши її ціну, я на кілька хвилин забулась, як розмовляти. 

Сукня, і справді, була дуже гарною та елегантною і чудово на мені сиділа, але я в ній зайвий раз дихнути боялась, щоб нічого не зіпсувати.

- Це саме те, що треба... Алісо, вона тобі дуже пасує, - задоволено промовив Лісовський, уважно мене роздивляючись.

- Мені теж дуже сподобалась ця сукня, - червоніючи, як маківка, сказала я.

Досі ніхто з чоловіків, не рахуючи Толі, не робив мені компліментів, тому я жахливо розгубилась і засоромилась.

- Так, вона наче на тебе шита... Чудово виглядає.

- Якщо сукню ми вже знайшли, то можемо їхати... - Нерішуче промовила я, мріючи швидше опинитися вдома.

Мені дуже не подобалися погляди продавчинь, які вони на мене кидали і хотілося втекти з цього магазину.

- Ні... Ми ще не можемо їхати, люба, - посміхаючись, видав Лісовський.

- Чому це? - Розгублено поцікавилась я.

- Бо нам ще потрібно оновити твій гардероб, - ошелешив мене Дем'ян.

- А що з ним не так? - Шоковано запитала я.

- Все з ним не так, Алісо. Моя дівчина не може носити таке жахіття.

Що?! Чого це мій одяг - жахіття?! Мені він здавався цілком нормальним, а головне - зручним.

Я не встигла і слова сказати, як Лісовський взявся до справи. Він не питав і не слухав порад  місцевих продавчинь, а сам все обирав.

Не минуло і п'ятнадцяти хвилин, як переді мною вже була ціла купа дорогущого одягу.

- Алісо, люба, сходи поміряй. Я думаю, що все має підійти, але краще в цьому переконатись.

Трясця! Який же він самовпевнений командир... Навіть зайве слово сказати боязко... 

До примірочної мене супроводжували заздрісні погляди продавчинь. Уявивши, що вони могли про мене думати, я важко зітхнула.

Звісно, що всі в шоці від того, що такий чоловік, як Дем'ян Лісовський, міг знайти в такій рудій миші, як я...