6 Дем'ян

Побувавши вдома у бібліотекарки, я повернувся на роботу. Не встиг увійти в кабінет, як відразу знадобився мало не всім своїм підлеглим.

Розібравшись з ними, я почав переглядати папери, що вже встигли зібратись у мене на столі.

- Дем'яне, я думав, що ти сьогодні не повернешся на роботу, - промовив Стас, зайшовши до мене в кабінет.

- Чому це? - Поцікавився я.

- Я думав, що ти захочеш краще познайомитись зі своєю новою дівчиною... О! Ти привіз випічку? - Сказав Стас, дістаючи із пакета пиріжок із сиром.

Я й забувся, що прихопив пиріжки із собою, бо не знав, що з ними робити. Їсти мені їх зовсім не хотілось, а викидати було шкода, бо Аліса витратила час і сили, щоб їх приготувати.

- Це Аліса спекла... Вона пригостила мене, коли я був у неї вдома.

- Домашня випічка! Супер! Я вже й не згадаю, коли востаннє їв щось подібне, - сказав Стас, нюхаючи пиріжок.

- Не знаю, як Аліса готує їнші страви, але випічка - це точно не її, - важко зітхнувши промовив я.

- Не будь таким суворим, Дем'яне. Ну... Пиріжки неідеальні і трохи твердуваті, але їсти можна, - сказав мій друг, доїдаючи один із пиріжків.

- Якщо тобі до смаку, то пригощайся. 

- Деме, ти віддасиш мені домашню випічку своєї дівчини? - Посміхаючись, поцікавився Стас.

- Для тебе, друже, мені нічого не шкода, - відповів я.

- Дякую. То як там твоя руденька бібліотекарка? Дуже занудна чи ні? - Почав розпитувати товариш, наминаючи пиріжки з сиром.

- Вона сором'язлива, спокійна і дуже любить читати. У неї навіть у ванній... - почав я розповідати, але замовк, бо Стас почав поводитись якось дивно.

- Трясця! Дем'яне, у мене щойно випала пломба із зуба... Дідько! Це все через тебе іт вої пиріжки, - невдоволено промовив Стас.

- Не пощастило тобі, друже. А пиріжки я не змушував тебе їсти... Ти ж сам захотів, - сміючись, сказав я.

- Дідько! Тепер треба записуватись до стоматолога... Ти ж знаєш, як я ненавиджу походи до нього... - Бідкався товариш.

- Нічого страшного, Стасе. Не з'їсть тебе той страшний стоматолог. Поставить пломбу і будеш, як новенький, - продовжував я з нього насміхатись.

Пославши мене до біса, Стас дістав телефон і почав шукати контакти свого стоматолога.

Коли ми зі Стасом обговорили деякі робочі моменти, я повернувся до своїх справ, а він пішов до себе в кабінет.

Після роботи я спершу заїхав у супермаркет, щоб скупитися, а тоді поїхав додому.

Поки я готував собі вечерю, то думав над тим, як все так провернути, щоб дід вирішив залишити свою компанію саме мені.

Я чудово знав, що мій кузен, Ян, так просто не відступиться і не здасться. Цей гад точно почне шукати, за що зачепитись аби зіпсувати мої плани.

Я вирішив, що в історії з моєю дівчиною треба все продумати до найменших дрібниць, щоб комар носа не підточив.

Стоп! Про всяк випадок, у нас з Алісою має бути переписка, як у типових парочок... Точно!

Взявши телефон, я написав Алісі про те, о котрій годині приїду за нею на роботу, а тоді побажав їй солодких снів і надіслав якогось дурного смайлика. Колись я бачив, що Стас кидав такого для своєї чергової пасії

Зазвичай я не переписувався зі своїми колишніми, а тільки дзвонив, бо не хотів витрачати час на переписку, але зараз це було потрібно для діла.

Аліса швидко мені відповіла і навіть надіслала своє фото. На ньому вона була без косметики і виглядала, як бліда поганка, але я все одно тицьнув сердечко.

Мені не шкода, а їй буде приємно.