5 Аліса

Щойно за Лісовським зачинились двері, я видихнула з полегшенням і опустилась на тумбочку із взуттям, бо від хвилювання, ноги зовсім не тримали.

Хух... Оце стрес... Та я свого начальника на роботі так не боялась, як цього Дем'яна. Він як зиркне, то аж холодно стає.

Я навіть не уявляла собі того, як ми з Дем'яном завтра будемо обирати мені сукню для того клятого бенкета.

А ще новина про бенкет примусила мене хвилюватись, бо я не любила подібних заходів. Якщо довкола було багато незнайомих людей, я відчувала жахливий дискомфорт.

Книги, улюблений картатий плед і чай з чимось смачненьким - це мої найкращі друзі. З ними мені завжди було спокійно і комфортно.

Але тепер мені доведеться вийти із своєї зони комфорту, бо дуже хочеться заробити багато грошиків.

Перевдягнувшись у домашній одяг, я взялась готувати їсти. У мене  на душі було неспокійно, щоб трохи заспокоїтись і відволіктися, я почала мріяти про те, на що витрачу зароблені у Лісовського гроші.

Поївши, я взяла чашку гарячого чаю і пішла у кімнату. Зручно вмостившись на дивані і закутавшись у плед, я взяла книгу, яку вчора почала читати і поринула у захопливий світ драконів, відьмочок і ельфів.

Від читання мене відірвав звук сповіщення, що прийшло мені на телефон. Позіхнувши, я взяла в руки телефон і дуже здивувалась.

Виявилося, що мені написав Дем'ян Лісовський. Великий бос не тільки повідомив мені про те, о котрій годині завтра заїде за мною, а ще й побажав солодких снів і прислав кумедного і дуже милого смайлика.

Спершу я кілька хвилин здивовано витріщалась на екран свого телефона, а потім кілька разів перечитала текст повідомлення, бо не вірила власним очам.

Ніколи б не подумала, що такий суворий і холодний красунчик, як Лісовський, може надіслати мені милого і смішного смайлика.

Йой! А мені тепер що робити? Треба ж йому відповісти... От халепа... Може теж побажати йому солодких снів і надіслати смайлика? Або фото якогось кумедного кошеняти?

Ідея з котиком мені сподобалась і я взялась шукати гарненького і милого малюка серед своїх фото.

Знайшовши підходяще фото, я відпривила його Лісовському. З почуттям виконаного обов'язку, я вже збиралась покласти телефон і повернутись до читання, коли помітила, що якось примудрилась відправити замість кошиняти власне фото, яке зробила вчора, щоб краще роздивитись свій прищ на лобі.

Капець страшний! Я хотіла швиденько видалити його, але спізнилась. Мій фіктивний хлопець не тільки встиг його побачити, а ще й сердечко поставив.

Який страшний сором... Що він тепер про мене подумає?! Може, спробувати якось пояснити йому все?