4 Дем'ян

Нашу з Алісою історію слід було продумати до дрібниць, бо знаючи мого кузена, я був впевнений, що він щось запідозрить.

Саме тому я вирішив не тільки дізнатись, де мешкає моя фіктивна дівчина, а й побачити на власні очі те, як вона живе.

Чим більше я дізнаюсь про цю руденьку бібліотекарку, тим буде краще. В цій справі навіть дрібниці важливі.

Аліса зовсім не вміла приховувати власні емоції. Я помітив, що дівчина була не в захваті від мого неочікуваного візиту до неї додому і це викликало у мене посмішку.

Зайшовши в крихітний коридорчик, я зупинився, щоб зняти взуття. Виявилося, що Аліса жила в однокімнатній квартирі.

Книги мені відразу кинулися в очі. Їх було багато і вони знаходились всюди. Квартира була крихітною, але дуже затишною.

- Так я і живу... Як ти ставишся до того, щоб попити чаю?, - нерішуче запропонувала біліотекарка, переминаючись з ноги на ногу.

Хоча у мене ще була купа справ, але я вирішив погодитись. Було важливо, щоб ми з Алісою почали звикати одне до одного аби виглядати разом цілком природньо.

- Дякую. Не відмовлюсь, - сказав я, роззираючись довкола.

- Чудово... Я зараз швидко все організую, - промовила Аліса і поспішила на кухню.

Зайшовши до ванної кімнати, щоб помити руки, я і там помітив якусь книгу.

Капець... Вона навіть у ванній читає... Такого я ще не бачив...

На крихітній кухні на мене вже чекали гарячий чай і пиріжки. Аліса запросила мене до столу і сама сіла навпроти.

- Ого... Пиріжки... Сто років їх не їв, - промовив я, беручи один з них.

- Вчора знайшла в інтернеті новий рецепт пиріжків з сиром і вирішила спробувати... - Засоромившись, сказала Аліса і відпила чай.

- Дуже смачно, - збрехав я, бо тими пиріжками можна було цвяхи забивати.

Щоб не образити свою фіктивну дівчину, я через силу, змусив себе з'їсти аж два шедевра її кулінарної майстерності.

Кривлячи душею, я ще раз похвалив ці жахливі пиріжки. Аліса так зраділа, що навіть запропонувала мені покласти кілька штук собою.

Поки я думав над тим, як ввічливо відмовитись, щоб не образити дівчину, вона вже встигла знайти паперовий пакетик і скласти мені випічку.

Ми з Алісою ще трішки поговорили про її роботу в бібліотеці і мою - в ІТ- компанії, а тоді я сказав їй про бенкет.

Помітивши, що дівчина розхвилювалась, я запевнив її в тому, що все буде добре і сказав, що завтра ми поїдемо купувати їй сукню. Після цього моя фіктивна дівчина розхвилювалась ще більше.

Подякувавши Алісі за гостинність і пиріжки, я попрощався з нею і поїхав на роботу.

Щось мені підказувало, що завтра у мене буде важкий день.