1 Аліса

Я вже майже допила каву і з'їла десерт, коли за мій столик підсів вродливий шатен в дорогущому костюмі.

- Доброго дня, - привітався незнайомець, уважно мене роздивляючись.

- Доброго... - Розгублено відповіла я.

- Мене звати Дем'ян Лісовський. А вас? - Вирішив познайомитись красунчик.

- А... А... Аліса Мила, - здивовано проблеяла я, витріщаючись на підозрілого багатія.

Трясця! Та одні його туфлі коштують дорожче, ніж мої телефон, ноутбук і весь гардероб, разом взяті.

А про те, скільки коштував його ідеальний костюм, я навіть думати боялась.

- Алісо, у мене для вас є чудова пропозиція... Як ви ставитесь до того, щоб почати зі мною зустрічатись?

Дуже добре, що в цей момент у мене в роті нічого не було, бо від такого шоку, я б точно все виплюнула б на дивного красунчика, що сидів навпроти. Навіть не знаю, кому в цьому плані пощастило більше. Мені чи цьому Дем'яну.

- Що?! Це якийсь жарт?! - Здивовано запитала я.

- Жодних жартів. Все дуже і дуже серйозно... Щоб справити гарне враження на свого діда, мені потрібна саме така дівчина, як ви. Найближчим часом дід має вирішити, кому залишити свою компанію. Мені чи моєму кузену.... Тому мені і потрібна ваша допомога, Алісо.

- Що ви мали на увазі, коли сказали, що вам потрібна саме така дівчина, як я? - Набравшись сміливості, запитала я те, що мене дуже цікавило.

- Серйозна, порядна, схожа на вчительку початкових класів, - не задумуючись, відповів Дем'ян.

- А якщо я не вчителька, а бібліотекарка? - Запитала я, підійнявши брову.

- Це не принципово. Головне - це те, що ви чудово підходите на роль моєї дівчини.

- Все це якось дуже дивно виглядає, - розгублено промовила я.

- Я розумію вас... Думаю, якщо ми підпишемо договір про співпрацю, то це вас заспокоїть і допоможе сприймати все серйозно.

- Я навіть не знаю...

- Алісо, просто сприймайте це, як роботу і можливість заробити кругленьку суму грошей.

- І що я маю робити? - Поцікавилась я, бо слова красунчика про кругленьку суму грошей дуже мене зацікавили.

Зарплатня у бібліотекарки - це справжня печаль, бо її постійно ні на що не вистачає.

- Нічого особливого. Будете вдавати мою дівчину. Все буде пристойно... Обійми... Можливо, що знадобиться кілька поцілунків, щоб переконати моїх рідних і друзів в наших почуттях.

Ну, обійми і поцілунки з цим красенем я вже якось переживу... Уявляю, як здивуються мої знайомі і колеги, коли побачать мене поряд з цим привабливим багатієм. Точно будуть в шоці. Хоч трішки їм носа втру. Бо вони всі вже давно повиходили заміж і ростять дітей та постійно мені цим тикають.

- Якщо так, то я погоджусь на вашу пропозицію, але тільки після того, як прочитаю договір і там мене все влаштує, - сказала я, посміхнувшись.

- Чудово... Домовились... Давайте обміняємось контактами, щоб бути на зв'язку.

Оце так поворот... Сходила в кав'ярню кави попити, щоб підійняти собі настрій, а тут таке...