Всі ми - потворні пси.Живемо в чорному котлі.Смердить сирістю скрізь ,плями крові на стіні - звична річ.Склактити ,гори ,тунелі і мертві річки .Озера брехні й замок черепів.Тумани ,є тут і діючі вулкани.Нас тут сила силенна. ..як мурах у мурашнику тисячі ,нескінченні .В тьмі не ходи ,побачиш посмішку - біжи ,бо дуже тихі ми.Обернешся і бац ,не має тебе : одні кістки і муки нелюдьські .Горіти будеш на кострі.Повільно співи ,сміх і крик - зводимуть тебе з розуму.Танцюввтимеш голим у клітці.Поки тисячі очей роздивлятимуться тебе.Крижаний дощ.Ворони не кидають своїх.Демоном ,новим вороном станеш - ти.Адже не відмовиш ти гріхи .Багато жахливої брехні.Солодкий присмак в роті .Ікла наші і кігті гостріші за ваші мечі.Може льодяник порятунку скуштуєш ти.Вибирай коло в якому виживатимеш всі ці роки.Хоча час тут не має ніякого впливу .Це доречі тобі знати важливо.
Мої 150 тут - як ваші людські 15.Не безсмертні ми хоч і в пеклі.Не верзи цієї маячні .Я прекрасно знаю ,що таке смерть.Дурню проживи тут хоча б день.