Поради майстра

Світало.  Із-за лісу, що на  скалистому лівому березі Збруча  зійшло яскраве зарево.  Промені

сонячного світла виглянувши із –за дерев, освітили  горішні городи та лісовий масив середньої гори правобережного села.

- Михайло  встав як завжди раніше всіх. Пішов  у стодолу. Набрав у кошик  нарізаної січки та заніс коровам.  Взявши відра   пішов до криниці по воду

Набравши у відра води він  направився до дому.   На подвір’ї біля кузні  його вже чекав Іван.

- Здоров був Іванку!

-  Слава Ісусу Христу,- відповів хлопець підходячи до старого.

-  Що будемо робити сьогодні , вуйку?- запитав він Михайла.

-   Ти принеси зо два відра вугілля та розпали в кузні, а я зараз напою корів, щось перекушу  і тоді підійду.  Будемо кувати коні, якщо Саверко  Маланіїв приїде з Коцюбинець, – розпорядився

Михайло.

Хлопець узявши старі відра, пішов до  під навісу набирати вугілля.

***

-  Тютінка – тю- тю- тю – тю! – почувся  на подвір’ї  голос старої Павліни, що  кидала курям їсти.             -  Михасю!, де ж ти Михасю! – гукала вона до  Базилька, що вже порався біля клуні.

- Та вже йду, йду,- відповів той  направившись  до дружини.

-  Дай но свиням їсти, там  в кухні на плиті   в баняку я зготовила.

Старий пішов в кухню  і через деякий час вже ніс перед собою чавунного великого баняка з кашею для свиней.

По дорозі загуркотіла підвода і  зупинилась біля Базилькового подвір’я.

-   Дай Боже щастя, – привітався  до господаря їздовий .

-          Дай Боже і тобі Саверку, – відказав старий Базилько.

 -        Мені  розпрягати коні?

-          Можеш  ще не розпрягати, бо підкови ще не всі зроблені.

-          А я тут вам за трохи  восипки  привіз.  Куди її занести?

-          Хай стоїть на возі, от коли підкую тоді і занесеш до  комори, – відповів старий  Базилько.

Іван вже  розпалив  у горні огонь  і  наганяв повітря піддувалом.

-Давай  Іване   ті дві заготовки та розпечи мені їх на червоно.

Хлопець пішов за ріг кузні взяв дві металеві полоси  і  поклав їх у горно пригорнувши вугіллям. Старий Михайло  одівши засмальцьованого  фартуха прийнявся робити підкову.  Іван  орудував великим молотом  б’ючи по розжареному металу де вказував  коваль.   Старий перевертав полосу в потрібний йому бік  спритно доводячи її до форми підкови.

-          Михасю,- знову почувся голос старої Павліни, – а принеси но мені  ще води.

Базилько поклав  заготовку підкови у огонь  і скинувши фартуха пішов по воду.  Через деякий час

він уже ніс на коромислі двоє відер води.  Поставивши їх в сінях , швидко знову повернувся до кузні. Знову закипіла робота . Тримаючи кліщами  розпечену до білого підкову  Базилько іншими

прикладав зубило по зворотній стороні підкови а Іван бив по ньому  молотом  роблячи потай для ухналів.  Потім підкова знову розпікалась в горні і в намічених місцях спеціальним пробоєм

робились діри для цвяхів.

-Іди Саверку розпрягай коні, та приводь сюди мені одного з них,- розпорядився коваль до їздового. Той пішов до воза, розпріг  одного коня  і привів  під кузню.

Базилько підійшов з підковою , рашпілем та молотком до коня. Піднявши праву передню ногу став приміряти та підганяти  її до  копита.

-Івани потримай отут копито , хай я зачищу,- звернувся він до помічника.

Хлопець схопив обома руками конячу ногу та утримував  її до тих пір поки коваль не зачистив та ухналями  не прибив підкову  до копита.

-          Початок є,- промовив коваль,- залишилось ще сім штук.

-          Чотири підкови в нас вже є  зроблених, ще треба три зробити,- уточнив Іван.

На поріг хати вийшла  ковалева дружина , лузаючи зернята  вона   знову покликала  господаря.

Той незадоволено щось буркнув собі під носа , скинув фартуха  вибачився перед їздовим   і зайшов до хати.  Через хвилину-другу він вже  не йшов а біг з двома відрами до криниці.

-          Марусю, чуєш Марусю , – звернулась стара Павліна до дочки , що  сиділа на постелі і

дивлячись в  дзеркало смикала собі брови, – сходи до  тітки Насті  та позич в  неї розчини.

-          Зараз мамо, хіба то так спішно.

-          Не спішно але треба  сходити, бо завтра будемо розчиняти на хліб.

-          До завтра ще далеко, потім   з обіду перейду,- відповіла та не відвертаючи погляду від

дзеркала.

В сінях почулися кроки старого Базилька.

-  Кому тут води треба?- стоячи з повними відрами на порозі злісно запитав він.

Дружина та дочка ,що сиділи на лаві та ліжку принишкли, знаючи батькову круту вдачу.

Не промовивши більше  ні слова   він відро води  вилив  дружині на голову.

Друге відро  з розмаху вилив на дочку.

Іван з їздовим почули в хаті крик, але бігти туди не наважились.

Базилько вийшов з хати розлючений як чорт.

-Все Саверку, можеш їхати до дому. Я кувати коней сьогодні не буду, сказав старий коваль.

-А чому, вуйку? – запитав з нерозумінням  їздовий.

-Я сьогодні буду носити жінці воду….

З хати вибігла вся мокра, як з ополонки, стара ковалиха  Павліна  і  зі слізьми та прокльонами побігла до сусідів, а за нею  дочка  ….

Їздовий стояв біля підкованого на одну ногу коня і не знав що йому робити. Іван з трудом

стримувався щоби не розсміятись……

***