6 — Шок, шок і шок!

— Брейді Акрор… Чорт як там твоє прізвище?! Ай, не важливо! Брейді, що це за вистава була?! Якого біса ти мені НЕ розповів що є власником Ксаандрійські книги? Ти знав куди я лечу і тільки через це допоміг? Щоб швидше підписати контракт?! Який же ти меркантильний придурок… — я була зла. Ми вийшли після 20 хвилин уточнення остаточних деталей на перерву. Шеф, яка Пані Ріса Баррей пішла у вбиральню я схопила за руку свого ”чоловіка“ й потягнула у коридор. Миттєво зреагувала коли оголосили перерву. 

— Взагалі-то, ти й не питала про мене нічого… Тому я не розповідав.  А прізвище я казав, на початку і тобі, моя люба дружино, доведеться з ним ходити все життя, то ж вивчи його. Воно не таке вже й складне. І як ти мене назвала?! Придурок? Це ТАК ти мені віддякуєш за те, що допоміг потрапити сюди?.. — поки чоловік казав це все мені він перейняв ініціативу на себе й почав наступати на мене. А я своєю чергою зрозуміла декілька моментів. Коридор занадто маленький для Брейді й він, наче шафа величезний порівняно зі мною. Що я маленька й беззахисна. І що зараз мені капець. По всім статтям КК. 

— Я… Я… Не хотіла тебе ображати, воно якось саме вилетіло… Пробач я… — він близько. Занадто близько. Знов опинився поряд зі мною й зараз мене… Його губи в міліметрі від моїх, серце майже вистрибує з грудей. Момент, який спонукає до деяких дій. 

— Кхм-кхм! Пане Аркорвір, що це ви робите з моєю помічницею?! — викрикнула Пані Ріса Баррей, мій Шеф. Керівниця.  А потім вираз її обличчя змінився і схоже, вона щось зрозуміла. — То он як ти потрапила сюди… Зрозуміла, а я думала ти розумна дівчинка, не підеш на такі дії... — вона гірко посміхнулась. Дідько, тепер мене звільнять без жодних пояснень... Думаю, вона навіть слухати не стане. Точніше не так, не “думаю”, а знаю. Вона така. Коли вирішила щось собі, не доведеш нічого.  

— Я лише засумував за своєю дружиною… Хотів поцілувати. — сказав Брейді й обійняв мене за талію. А потім все-таки чмокнув у щоку. Я стояла в шоку, навіть не могла зрушити з місця. Брейді тримав мене дуже міцно. Наче скарб, перлину знайдену серед моря.  — Все буде добре, довірся.

— Дружину? А де вона? Щось я її не бачу… — відповіла Ріса не блимнувши оком. — А, він про тебе?! Ти? Дружина Аркорвіра? Пфф… - і почала реготати. Голосно й потворно. 

— Так, вона моя дружина. Тут нічого смішного. — ситуація ставала дедалі абсурдною, до моменту коли Брейді схопив мене за руку й закотив мою кофту до ліктя.  Там красувалась невеличка тату, якої я НЕ БАЧИЛА. Що за фігня?!!? Звідки вона взялась… На ній було зображено чорне серце, прикрашене листами й вензелями. Серце. Тату. Звідки? Коли я встигла його набити? — Знаєте що це? О, бачу по вашому обличчю що так… Питання залишились?

А обличчя моєї Керівниці було у цей момент шоковане. Що її так здивувало в цьому тату? Чому вона мовчить? Що воно означає? Якого чорта усі ОКРІМ мене в курсі?! Мені хтось відповіси хоч на одне моє питання?! До речі останнє я озвучила у голос. 

— Дума, твій чоловік сам озвучить тобі цю гарну новину. Зустрінемось за 5 хвилин у залі. — і Пані Ріса пішла від нас.

— Яку новину? Про що вона, Брейді… Я нічого вже не розумію… — видала неголосно.

— Спочатку скажу, щоб ти не лякалась. Тату зникне. Тому за це не переживай, а от щодо значення… Давай після підписання я все розповім? Добре? 

І я довірилась йому. Це був наче крок і прірву, адже я нікому не довіряла окрім себе. Ми незабаром повернулися до зали й контракт був підписаний. Те, за чим я приїхала сюди було виконано. Я гарно попрацювала і вважаю що заслужила на підвищення, як ми й домовлялись з Пані Баррей. Це я їй озвучила щойно ми вийшли з зали, адже Брейді зателефонували з його компанії. Потрібна була його присутність на найвищому поверсі й він попросив далеко не йти. Бути хоча б у будівлі, адже потім поїдемо разом додому. 

— Не думала, що ти ще й така нахаба. — сказала Шеф. — Потрапила сюди через постіль, ще й мрієш про підвищення? Мда… Не такою я тебе памʼятаю при нашій першій зустрічі. 

— Але Пані Баррей, ми не спали й взагалі… Неважливо ЯК я сюди потрапила, я виконала свою задачу! Контракт в нас! Ви обіцяли підвищення… Я працювала на вас 1,5 року й ви це знаєте. Знаєте мою мрію… 

— Ти як була наївною, так і залишилась. Мрії ніколи не виконуються якщо до них не прикладати максимум зусиль. Ти не вклала у свою роботу душу, тільки холодні розрахунки. Все-таки ти трохи розумніша аніж я тебе вважала. Він гарний, привабливий, добрий ще й при грошах. Корінний Ксаандрієць забезпечить тебе до кінця життя й ти це знала коли заарканила його. — Ріса посміхнулась. — Ти звільнена. Твоя поміч більше мені не потрібна, шукай собі іншу роботу. - і пішла. 

Це фіаско… Так і знала що вся ця історія закінчиться погано…