5 – Ріса Баррей

Брейді Аркорвір:

У мене була одна підозра. Не погана й не добра, адже будуть великі наслідки якщо вона підтвердиться. Бо адреса мені була більше ніж чудово знайома. Хоча можливо це все дурний збіг клятих обставин..  Але якщо це все правда, то це буде тільки на користь нам обом. Моя аріа нікуди не полетить, а залишиться зі мною... І ми будемо щасливі. А її робота... Вона може працювати й тут. 

– То яка зала на вашій раді? – спитав свою маленьку арію й погладив по голові. Дівчина пробуркотіла мені номер зали, сказала щось швидко про те що буде чекати після наради тут й направилась до ліфтів. – І я тебе буде чекати після наради у вестибюлі... Моя аріа...

– Ого які люди! Сам Аркорвір пожалував приєднатися до наради особисто! Цей союз буде неперевершеним... – посміхнувся мені знайомий голос позаду й жінка почала плескати в долоні. Пані Ріса Баррей. Особисто. Щоб я її ще років зо 300 не бачив! Ненавиджу її!

Але робота є робота. Наші компанії будуть співпрацювати й особисті конфлікти не повинні заважати нам працювати... Бо мене теж чекала нарада. Не тільки у Сілії сьогодні повноцінний робочий день.

–  Сподіваюсь, Пані Ріса... Дуже радий вас бачити у доброму гуморі. – я вклонився й поцілував руку їй. Етикет Ксаандру й все таке....

– І я тебе, Брейді... Чула від колеги що ти одружуєшся! Можна вітати? Хто вона? Невже ти знайшов свою арію? – от тому вона стерва. Все знає, а пройшло трохи менше ніж 3 днів. 3 доби й вона вже в курсі що я одружуюсь, хоча окрім... От паскудо! Ну я йому задам!

– Так, вона... А незабаром ви самі її побачите. Ходімо до зали, Пані Баррей! – і ми направились до ліфтів.

Сілія Селлоу:

Я хвилювалась. Ні, не так! Я ХВИЛЮВАЛАСЬ. Дуже сильно переживала за втрату роботи, своїх зусиль й на мене нахлинули такі емоції, що я... Ледь втрималась що не піти звідси й не кинути все це лайно. Це смішно. І звучить і виглядає, але я б пішла. Якби не моя мрія. Я так багато працювала, терпіла насмішки усього колективу й головне — терпіла міс Баррей. Мушу визнати — вона стерва. Кейті... Мала рацію. І я працювала на неї майже 5 років і що, все дарма? Контракт майже наш, залишилось офіційно підписати його в присутності голови компанії Ксаандру... Як там його? Боже, яке невимовне ім'я! Аркорвір... 

– Пані Баррей? – до кабінету заглянув якийсь чоловік з довгими, білими вусами й у діловому костюмі. Років йому було десь за 50. 

– Вона під'єднається незабаром! Заходьте! – я кивнула на стілець поряд й чоловік, випрямившись сів неподалік від мене, – Сілія Селлоу, офіційний представник від "Баррей букс"! А ви...

– Грехарт Гроурі — юрист. – коротко представився чоловік й між нами настала тиша.

До поки до зали не зайшов ще один юрист. Приблизно такого самого віку як й Гроурі, але без вусів й він був лисим. Ну от прям точнісінько лисим. Він окинув нас сканувальним поглядом й сів на своє місце.

– І де? – поставив питання Гроурі і я знизила плечима, клацаючи в голографі. Баррей була не в мережі й це мене турбувало, та і як там його? Аркорвір цей затримувався чомусь...

До речі, знайоме прізвище! Десь я його чула вже...

– Ми тут! Усім добрий день, Пані та Панове... О, Сіліє, і ти тут... Рада тебе бачити. – до зали зайшла Баррей. Пані Ріса Баррей, щоб його особисто! 

Мої щелепи впали на підлогу, а в вухах здається почало дзвеніти... Що тут коїться? Що тут робить моря керівниця? Мій шеф…

– Вітаю Шеф... – шокована пробурмотіла я.

– Прошу вітати нашого головного гостя, засновника компанії  "Ксаандрійські книги" - Брейді Аркорвіра. – ну все, мої щелепи впали вдруге. Брейді. Мій... Кхм, тобто не мій, але мій... Фіктивний чоловік. З яким ми розпрощались не так давно тут. Особисто. 

І я так і знала! Де я чула це прізвище! Аркорвір... У той вечір, на тому даху він представився повним ім'ям, але я забула і весь клятий час називала його просто Брейді.

– Приємно познайомитись, я Сілія Селлоу... Представник від "Баррей букс"! – простягнула руку Брейді й він зрозумів натяк. Але не в тому сенсі. Він не пожав руку, а палко поцілував її від чого я зціпеніла. Що він робить? 

Серце на мить завмерло і я перестала навіть дихати.

– Приємно познайомитись, Пані Селлоу. – посміхнувся мені цей негідник й блимнув оком. От падлюко! І знав же, даю мільярд відсотків що знав по зустріч і нічого не сказав мені!.. – Але ненадовго Селлоу... — пробурмотів він собі під носа. Чи це мені почулося? Сподіваюсь, що це так і це не черговий його натяк...

– Кхм, кхм! Ну що, перейдемо до справи? – кашлянув позаду той другий юрист і я здригнулась. Ах ну так... Ми тут за контрактом. Точно, а я вже й забула про це...

Усю голову задурив цей Брейді! Щоб його сніговий валун причавив!