Сілія Селлоу:
– Ти повинна бути там, Сілія! Якщо ти не прилетиш в найближчі 3 дні на Ксаандр, то можеш прощатися зі своїм робочим місцем та майбутнім підвищенням! Ти зрозуміла, Сілія?
– Так, пані Баррей. Я буду там обов'язково! – кивнула я у відповідь. Зв'язок та образ мого начальника, на ім'я Пані Ріса Баррей пропав у мить. Вимкнула перша, як завжди. Я гучно видихнула й почала обмірковувати що мені робити далі... Як потрапити за 3 дні на планету, віза для якої робиться місяцями, а потрапити туди без неї нереально. Вона захищена дуже добре та і я не лиходійка, щоб порушати все космічне законодавство.
Так... В мене є 3 дні, щоб придумати як туди потрапити. Робота моєї мрії й омріяне підвищення вже поряд! Он воно, на тій планеті серед зірок! Залишилось тільки дістатися туди... Але як?
Космопорти охороняються, нелегальні перевезення заборонені, візу мені не дали... Хоча я подавала не одноразово, але все марно. Звичайним людям складно потрапити на Ксаандр і тим паче жінкам, без супроводу. І тепер, дедлайни горять як ніколи. Контракт з фірмою, якою я так бажала працювати - майже в мене в руках! Ось він, лише залишилось вмовити їх підписати, а до цього прибути на ту планету... Я так багато працювала для цього. Мій шанс так близько, як ніколи!
– Привіт, Сіл! Ну що, ти отримала підвищення? Як в тебе справи? Ти обіцяла розповісти як завершиш свою конференцію зі своїм стервом! – на зв'язок вийшла моя найліпша подруга, Кейті. Ми обидві з Землі, от тільки я полетіла звідти коли випав шанс, а вона ні. І тепер ми зв'язуємось лише по зв'язку. Її образ був у блакитних тонах через голограф, але я все ще бачила свою подругу. Темне, довге волосся, тонкі, вистругані риси обличчя, червоні пухкі губи... Рідна моя. Єдина у всьому всесвіті. В той час коли я її повна протилежність. Блондинка, вроджена. Дитяче обличчя, великі сірі очі, маленький ніс та досить худе тіло. Ні талії, ані стегон. І не через те що я не їм, а через те що я така і є. Маленька, худенька... А от Кейті навпаки, висока, струнка й з великим декольте. Повна протилежність, кажу ж.
– Привіт... Та якби ж... – я сумно видихнула, бажаючи просто вмерти сьогодні. – Сьогодні Новий рік і мене лише 3 дні, щоб дістатися Ксаандру й підписати контракт.... І не називай Пані Баррей стервом, вона не така.
– Не така? То чому тоді САМА не може поїхати, а заставляє тебе?! В неї ж є віза наче...
– Є, але вона моя начальниця...
– І стерва! І немає права тобі ставити нереальні завдання! Вона знає що ти не отримала візу? Знає! То чому посилає туди, на Ксаандр знаючи це? – подруга підняла темну брів і я здалась.
– Не знаю! Але я так багато працювала заради цього підвищення! Ти ж знаєш... Моя мрія - книги. Я хочу писати їх, давати шанс іншим і коли ми об'єднаємось з найліпшим видавництвом на Ксаандрі - будемо в шоколаді!
– Знаю, все знаю кицюнь, але ж побережи своє здоров'я і нерви...
– Постараюсь, Кейті... Зроблю все що в моїх силах. Дякую тобі, і вибач що забула набрати... Зовсім настрій не святковий. – я озирнулась. Свято на Зоряній станції йшло повним ходом. Усі кудись спішили з подарунками, сміялись, пили гарячий шоколад з маршмелоу, раділи прийдешньому святу. Станція була переповнена різними расами, включаючи людей. Тут жило понад мільйон різних істот і гуманоїдів з різних кутків всесвіту. Ті, хто не знайшов свій дім вона приймає з радістю... І розрослась до таких розмірів що стала невеличкою планетою. Але для мене це все ще порт, станція.
– З прийдешніми святами, Сіл... – неголосно сказала подруга.
– І тебе... – в цей раз я вимкнула зв'язок перша й направилась до найближчого бару. Треба хоч трохи розслабитись зараз, бо я так довго не витримаю. Та й придумати як потрапити на Ксаандр теж не завадить... Та й сьогодні Новий рік, ще один. І я знов сама.
#5835 в Любовні романи
#1352 в Короткий любовний роман
#204 в Любовна фантастика
від долі не втечеш, бажання в новий рік, кохання і новорічна романтика
Відредаговано: 04.04.2024