Розділ 11. Прийняття.

Катя:

-«Через півгодини буду біля твого будинку. Будь готова. До зустрічі, кохана»,- коротке повідомлення від Павла змінює мій настрій на одночасно і на схвильований, і на радісний. Я скоро знову зможу його обійняти. Потрібно швидко підготуватися до зустрічі, я не можу вийти до нього ось так в піжамі та з розтріпаним волоссям. Цікаво, що мені сьогодні таке одягнути, щоб він не зміг відвернути від мене погляду та був у захваті?

-От зараз би була тут Юлька, вона мені точно з цим допомогла. От де вона, коли мені так потрібна?,-подивившись на декілька нарядів в шафі, розумію, що це все не підходить  для зустрічі з ним. Потрібно буде точно піти на вихідних з дівчатами по магазинах.

-Ооо, це ідеально підійшло для мене,- з захватом споглядаю на себе в широке дзеркало увесь ріст. Білі костюмні штани палаццо з голубою сорочкою заправлену в середину — ідеально підкреслює мій образ з закладеним волоссям в гульку. Звісно аксесуари та білі туфлі доповнюють гармонійний стиль, який підійде, як для офісу так і для прогулянок.

-Катю, я приготувала сніданок. Ти будеш?,- ще з кухні починає говорити мама, але як тільки зайшла до кімнати, одразу переключилася на зовсім інше,- Яка ж ти красуня.

-Дякую мам, зараз має заїхати Павло. Який я маю вигляд? Я не перестаралася?

-Ні-ні, все чудово. Катю, а тобі ще Діана не писала?,- стурбовано перепитує. Ох, мені її так шкода, видно як вона переживає за Діанку та здається прислухалася до моїх слів, щоб не примушувати її до аборту. Звісно, я розумію, що кожна мати переживає за своє дитя та бажає для неї набагато кращого, але деколи вчинки можуть знищити ту лінію, яка єднає їх в одне ціле.

-Мамо, як тільки Діана вийде на контакт зі мною,- беру та зжимає її руку,- Я обов’язково повідомлю тобі самій першій. От побачиш, з нею все гаразд, я в цьому впевнена.

-Діана завжди залишиться для мене маленькою, крихітною дівчинкою. Катю, вона не ти. Вона не зможе бути такою сильною та незламною, як ти.

-Якщо я змогла, то і сестра зможе,- дзвінок у вхідні двері змушує перервати нашу розмову з мамою, але я встигаю сказати їй саме головне,- Мам, ніколи недооцінюй можливості Діани. Вона зможе все, якщо поруч будемо підтримувати ми.

Залишаю мати в кімнаті, з хвилюванням підходжу до дверей. Так переживаю зустрічі з ним, що знову дивлюся на себе в дзеркало чи все ідеально на мені лежить. Квапливо поправляю комірець та відкриваю двері.

-Ооо, нарешті я вже думала мені ніхто не відкриє,- з неабиякою прискіпливістю переходить поріг квартири.

-Ого, Юля, а я неочікувала, що за дверима будеш ти. І чому дзвонила в двері? В тебе ж є свої ключі.

-Катю, цей болван кинув мої речі в річку. Я залишилась не тільки без своєї улюбленої сумочки, а й без телефону та ключів.

-Нічого не розумію,- розводжу перед нею руками,- Що взагалі сталося після того, як я поїхала зустрічати маму?

-Це навіжене створіння, краще більше мені не попадається на очі. Я через нього йшла пішки,- скидає взуття та кидає під тумбочку, розгнівано доповнює,- Уявляєш собі? Я йшла пішки! Та, чорт забирай, через все місто!

-Це Іван так з тобою вчинив? Як він посмів?,- підтримую подругу.

-Який Іван?,- задумлено споглядає на мене, а потім раптово промовляє,- Ааа, ні-ні. Іван тут ще до чого? От Олександр, от хто є головною причиною моїх страждань. Доречі там внизу його друг приїхав і чекає на тебе.

-Ооо, Боже, я взагалі забула через тебе. Вже біжу,- поправляю волосся та беру сумочку з тумбочки в руки.

-Біжи-біжи, і перекажи йому, нехай його друг хвалько не попадався мені на очі, бо все його пірʼя по відриваю,- розгнівана та незадоволена подруга навпроти, не зможе зруйнувати мій настрій налаштований до зустрічі з Павлом. Правда шкода, що так вийшло в неї з Олександром. Я чомусь думала, що вони один одному подобаються. Чи я все ж таки помиляюсь?

На вулиці біля чорного автомобіля на мене справді чекав Павло, як і казала Юлька. Саме приємніше було те, що він чекав з квітами, а саме тими самими — моїми улюбленими півоніями.

-Катерино, ти в мене гарніша всіх, навіть ці квіти не можуть затьмарити твоє краси,- підносить мені букет, які я приймаю з радістю.

-Привіт, дякую коханий,- мої щічки в мить червоніють від таких ніжних компліментів та тендітного поцілунку при обіймах з ним.

-Привіт, як же я скучив за тобою, моя Катерино.

-Я до тебе дзвонила, ти був зайнятий?,- з обережністю запитую його.

-Мій заступник наплутав накладні, і там поставка на обʼєкт прийшла інша. Пів ночі розгрібали те, що прийшлося нам під ранок все вирішити.

-От це так серйозно. Тепер все добре?

-Так, не бери то до голови. В нас сьогодні інші плани,- мило промовляє з інтригою.

-І які ж це? Якщо звісно не секрет.

-Сьогодні їдемо до мене в компанію, я обіцяв тобі показати твоє нове місце роботи.

-Павло, ми ж про це говорили. Я не хочу працювати з тобою на одній роботі. Я проти, щоб ти знову був моїм керівником,- намагаюся бути впертою на своїх словах та вчинках, він це неабияк помічає.

-Я пам’ятаю, але я просто тобі покажу офіс, якщо згодишся зі мною працювати, то я тільки за. Бо мені зараз в компанії потрібно надійні люди, а тобі я найбільше довіряю.

-Добре-добре, а ти вмієш переконувати. Поїхали, подивимось на твої володіння, пане.

-Повір, ти не пошкодуєш про це,- тихенько промовляє до мене,- І коли будемо в моєму кабінеті, ми нарешті зможемо залишитися на одинці.

На одинці. Ох давно ми не залишилися на одинці, від однієї думки про цю можливість побути в двох, мені стає приємне відчуття на серці. Хоч і воно бʼється поруч з ним в шаленій швидкості та зігріваюча рідина у вигляді тепла розливає по всьому тілу, навіть до кінчиків пальців, які торкаються його тіла. Змушуючи моє тіло шаленіти від цих дотиків. Всю дорогу до його роботи намагаюсь не думати про ті вчинки та моменти, які ми робили на одинці. Радує одне, що їхати було недовго. Компанія «Водограй» знаходилася в центрі міста, і справді не далеко від ресторану в якому ми вечеряли. Паша зупинився та припаркував авто на парковці, потім допоміг вийти мені з автомобіля.