Павло:
Забути все не можливо. Повірте я знаю, що я кажу. Якби вона мені не подзвонила і сказала, що хоче покінчити життя через мене, я б ніколи не мчав через все місто заради її спасіння. Знаючи її характер, вона здатна на все, що виникне в її світлій голові. Я б краще залишився поруч зі своєю коханою, а мушу рятувати від смерті доньку партнера. Чи є в мене ще почуття до неї? Одне можу сказати, я не відчуваю до неї того, що до моєї Катерини. Без зайвих роздумів забігаю в її підʼїзд, в ліфті від хвилин очікувань зводить мій розум. А якщо я не встиг?
-Світлано?,- заходжу у привідкриті двері квартири, на мій голос ніхто не звертає уваги, я знову повторюю свої слова та проходжу ближче до вітальні,- Світлано?
-Я тут,- чую її тихий голос з кухні, куди заходжу та застигаю на місці,- Котику, сюрприз!
-Ти вже геть здуріла? Що це все означає?,- вказую їй в бік столу, який вона накрила на двох. Прикрашений стіл та принаряджений вигляд в чорному прозорому пенюарі, в якому видніється мереживна білизна такого ж кольору. Означає це все одне. Вона до цього підготувалась давно, а про задуманий суїцид, то це все вигадка, щоб мене сюди затягнути.
-Я хотіла для тебе зробити сюрприз і бачу, що мені це вдалося,- проходить впритик до мене, поправляє мою сорочку, розстібаючи верхні ґудзики,- Що ти такий напружений? Давай повечеряємо як колись удвох.
-Цього ж не бути, ти ж це прекрасно і сама розумієш.
-Я так старалася для тебе, підготувалася і приготувала твої улюблені страви. Ось прошу,- долонею проводить в бік стільця,- Проста вечеря, тільки я і ти.
-Тільки я і ти, то було в минулому. А зараз, люба моя, нас більше не має. В мене є інша.
-Так-так, серце не прикажеш,- з посмішкою промовляє та вказівним пальцем притуляє до грудей,- Але ж в тебе тут окрім мене нікого не може бути.
-Ти дуже сильно помиляєшся. Давно все змінилося,- відкидаю її руки з себе, роблю крок назад,- Ти лише поглянь на себе і, який ти цирк влаштувала.
-Що не так я зробила?
-Я справді повірив, що з тобою могло щось статися. Мчав через все місто, а ти повна дурепа все просто вигадала, щоб мене затягнути в свої руки.
-А як мені ще було заставити тебе приїхати? Я так відчуваю себе винною, одинокою та нікому не потрібною,- робить кроки в мій бік, впадається одним ривком на шию,- Будь ласка, не залишай мене. В мене таке відчуття, що зараз все йде до дна. Я не потрібна ні тобі, ні татові.
-Світлано…
-Тсс,- прикладає свій палець до моїх губ,- Будь ласка, не говори мені зараз нічого, а просто обійми.
-Це не вихід. Я більше не поведусь на твої ігри.
-Ігри?,- пронизливо промовляє, та згадує свій авторитет,- Та якби не мій тато, ти б ніколи не став керуючим директором компанії. Якби не я, ти б ще досі плавав на самому низу.
-Ти не змінилася, що два роки тому казала це мені, що зараз одне і теж. Але як бачиш не завдяки вам, я зараз там де є. Більше не смій вчиняти такі дурні вчинки зі мною, якщо ще раз влаштуєш щось необдумане, то я розірву угоду з твоїм батьком. Повір мені, він цьому не дуже буде задоволеним.
-Хм, ми це ще побачимо,- чується мені в слід її слова, але я вже на них не звертаю увагу, покидаю чим швидше квартиру своєї колишньої, залишаючи все за собою позаду.
Не можу зрозуміти одне в собі. Як я міг впустити в своє життя цю дівчину? А чи дійсно вона була закохана в мене, чи я був для неї очевидною грою? Дивно зараз це згадувати, але колись я був щасливий поруч з нею. Чи мені так здавалося? Ці помилки, що ми зробили в минулому — змінюють нас до не впізнавання. Я став запеклим трудоголиком, поміщений на деталях та порядку, з неабиякою надією закохався в тендітну дівчину. Я впевнений поруч з Катериною — я знову зможу дихати, а не виживати блуканням світом. Життя йде з неабиякою швидкістю світла, де втрачаєш не тільки дні, а й місяці.
———————
Павло і Катерина - головні персонажі книги. Хочу почути ваші відгуки про них. Напишіть в коментарях, що більше вам подобається в них, які риси характеру найбільше вам припадають до душі в цієї пари. Ваші коментарі завжди в саме серце. Всі мої підписники, то є моя окрема любов ❤️
З любовʼю Ваша Ася❤️