Розділ 3. Допомога друга.

Павло:

Тільки вона змогла доторкнутися до мене справжнього. Без зайвих та фальшивих масок суспільства. Як тільки одразу втратив, то зрозумів наскільки вона для мене стала важливою. Ранкове ліжко пусте без її ніжних обіймів, без її тендітного ранкового поцілунку у вуста, день перетворюється в глибокий жах. Та вже самий розумію, я без неї — вже не я. Найперше, що мені захотілося зробити. Це обов’язково побачити саме її, тому я мчався на її роботу, як давно закоханий божевільний. Обминав на трасі інших машин, щоб скоріше опинитися поруч з нею. Ось і будівля компанії, ліфт зупиняється на потрібному мені поверсі. Обійшов весь офіс та її ніде не знайшов. Вона повинна бути тут, я повинен перепросити перед нею за всі мої дурні вчинки. Моя Катерина, має зрозуміти, що я не хотів її образити та зробити боляче. Це було в поривах емоцій та ревності.

-Юля, а де Катя?,- найперший запитую, як тільки побачив її подругу, яка в місці для відпочинку робила собі каву.

-Я не знаю. А що сталося?,- відкладає кружку та запитує мене. А дійсно, що ж могло статися? Якщо вона сьогодні не прийшла, то це остаточне підтвердження моїм роздумам. Я напевно втратив її, і це все за свого ж егоїзму.

-Ти справді не знаєш де вона зараз? Ви, що разом не йшли сьогодні на роботу?

-Та ні, я її не бачила, ще від вчорашнього дня. А чому ви намагаєтесь її знайти? Ви ж двоє розійшлися. 

-Дідько, вона напевно зараз у Дмитра,- злітає з моїх вуст, навіть не дослухав її запитання, яке вона говорила до мене. Дістаю телефон з кишені, шукаю номер Каті в телефонній книзі.

-Павло Олексійовичу, ви мене взагалі-то слухайте?,- підходить ближче та звертається до мене знову, але вже більш емоційно, намагаючись мені відкрити очі на правду, яку я вже і так нещодавно дізнався,- Скільки можна її ображати? Що ваша улюблена сестричка з вашою колишньою зговорилися та їй життя зіпсували, а що ви. Ви до речі, найбільше образили мою подругу.

-Я так зрозумів, ти все знаєш,- зацікавлено спостерігаю за дівчиною навпроти.

-Так, знаю. Знаю, як їй погрожували, і як підкинули записку з погрозами, і як її проєкт Олександра намагалися зірвати. А от, найбільше не очікувала я від вас. Ви, що цього не помічали, чи вона вам цього не говорила?

-Трясця! Говорила, але я не повірив, поки власними вухами не почув розмову сестри зі Світланою. Я сам розумію, що я вчинив не добре щодо Каті.

-Тобто? Це ви, про що?,- кліпає очима вона від нерозуміння,- Мені Катя сказала, що ви прийшли на вечерю і, що ви двоє злегка посварилися, тому ви  й розійшлися. Але всіх деталей вона мені не захотіла розповісти, як я не намагалася тільки й дізнатися.

-Ох, здається ти ж все-таки не все знаєш,- видихнув з полегшенням, то це означає одне — що твориться в наших відносинах вона подрузі не все розповідає,- Справді, ми з нею розійшлися на не дуже хорошій ноті. Та я зараз хочу все виправити.

-Знаю Катю не один день. І якщо вона зараз не хоче з вами спілкуватися, то їй справді потрібен час.

-Але чим більше проходить того часу, тим більше ми віддаляємося один від одного. Я знаю, вона так спеціально робить, щоб мене забути,- від цього починаю нервувати, як тільки розумію, що можу її втратити назавжди.

-Ви справді її кохаєте?,- говорить тихенько, щоб ніхто не почув, хоч ми наодинці в кімнаті.

-Ще як, всім серцем. А ти,- показую на неї та впевнено говорю,- Мені маєш допомогти її повернути.

-А мені в цьому, яка може бути вигода?

-Ти ж хочеш, щоб твоя подруга була щаслива, так?,- намагаюся перетягнути її на свій бік, адже допомога від неї по завоюванню довіри Каті, мені стане тільки в пригоді.

-Я здається розумію до чого ви ведете, але я справді не знаю де зараз знаходиться Катя,- забирає свою каву, йде до виходу з приміщення та на останок мені каже,- Та не факт, якби знала, чи я б вам точно сказала. Бо не впевнена чи вам можна довіряти.

-Дякую, я тебе зрозумів,- як тільки вона закриває за собою двері, я одразу беруся за телефон, щоб подзвонити та дізнатися де вона. Якщо вона поруч з ним, то зрозуміло чому вона не відповідала на мої дзвінки увечері та вночі.

-Так, Алло?,- на тому боці слухавки почувся голос, від якого я дуже сильно зрадів, але з переживанням все ж таки запитую строго.

-Ти бачила, яка година? Чому ще досі не на роботі?

-І тобі привіт. Ти мені так просто не зможеш давати спокій, так?,- вона справді думає, що після того, як зумів її покохати, що я просто зможу її залишити?

-Як же я звик, коли ти відповідаєш питанням на запитання. Ти ж вже знаєш мою відповідь.

-Знаю,- коротке слово, а дає мені віру.

-Якщо ти зараз не приїдеш на роботу, я приїду до тебе та з дому заберу, приведу за ручку на роботу, щоб ти відпрацювала обіцяні робочі дні.

-Ти вже не мій керівник, а я вже на сьогодні відпросилася у свого офіційного директора. Так що, маю право на вільний вихідний.

-На який ще вихідний?

-В мене справи. Бувай.

-Ну-ну, до зустрічі, Катерино,- говорю вже крізь зуби. Я все зроблю, щоб її сьогодні побачити.

От трясця! Від Сергія я такої підстави не очікував. Що значить вихідний він їй дав? Це з чого в неї такі привілеї? Вона зараз має бути поруч біля мене в офісі, щоб я за нею міг спостерігати. З цим питанням я йду до друга та одразу вриваюсь до нього в кабінет.

-Що ти собі дозволяєш, Коваленко?,- запитує здивоване він. Розумію, я б теж неабияк здивувався якби до мене так влетіли в кабінет.

-Взагалі-то, це я тебе мав про це запитати! Що ти собі дозволяєш? Чому Каті дав на сьогодні вихідний?

-Пашо, що я мав ще робити чи мені її потрібно тут насильно тримати? Досить ти їй наговорив відпрацювати термін, який в ніякому договорі не вказаний.

-Це тільки ми з тобою знаємо, а їй про це не потрібно знати.

-Ти можеш мені пояснити, що за цирк ти влаштував тут, в мене в офісі? Та, що між вами двома відбувається.

-Потім, все потім. Краще скажи куди відпросилася вона? Мені цікаво, що за вихідний вона собі зробила?