можна сказати що Епілог))))

Пройшов рік після події, що змінила моє життя.

І жодного дня не було, щоб я не дякувала Всевишньому за таке щастя. За своє персональне щастя.

Виглянувши з кухні,  побачила як Віктор з нашим Ангелом, встановлюють ялинку.  Тихо засміявшись від картини, що повстала перед мною… Я не могла собі представити, що не вийди тоді на вулицю, могла не мати все те, про що мріяла. І що збулось.

Пам'ять, як кінострічка…  почала показувати все, що відбулось з нами за такий короткий час. Саме так, короткий. Адже коли ти щасливий, то він зараза йде так швидко. Що не з чутись, як пройдуть роки.

Ось я, сиджу на дивані, гортаючи фотографії. Згадую дні, коли була щаслива. Коли ще не знала, того жахливого  випробування. Що доля приготувала мені…

 Я вийшла заміж майже в дев'ятнадцять, трішечки не хватало до дня народження. Та я не жалілась, навпаки раділа. Адже зустрічала своє свято, вже із законним чоловіком.

 Спочатку все було добре, аж занадто. Поки одного дня, мій законний муж,  на самий новий рік. Порадував мене, новиною. Про те, що ми розлучаємось. Шоковано застигнувши на місці, я не розуміла то жарт такий?

 Що відбувається? Та ніхто не сміявся, і я зрозуміла що він не жартує.

На моє  питання чому? Через що?

Він просто простягнув мені розпечатаний конвертик.  Розкривши його і витягнувши листок, я прочитала те, що стало для мене кінцем всього. На ньому чорним по білому, був винесений мені вирок.

Зміст тексту, не дослівний, так як я застрягла на одному єдиному слові. Безпліддя.

І все завертілось, розлучення, звільнення. Я залишилась сама. Наодинці з своїм горем.

Та один випадок змінив мене, не повністю, та я перестала себе хоронити заживо.

Якось із того пекельного безумства, мене вивели новини. Що йшли по телевізору. В них  розповідалось про дітей, які зазнали страждань. Я зрозуміла що можу їм допомагати. Але потрібно було змінитись самій і своє життя.

І ось через деякий час, і праці, я відкрила магазинчик солодощів. Які виробляла власними руками. Спочатку йшло все туго, але слава Богу, моя справа розкрутилась. А мої ласощі їли всі в місті…

Гроші які я мала з продажів, по трохи  відкладала. І в кінці року відносила в місцевий дитячий будинок. І ніби все налагодилось. Відійшла від горя, від зради. Та зустрівши мого колишнього з дитиною і якоюсь рижою жінкою, все повернулось. Через десять клятих літ… то  пекло повернувся.

І щоб не залишитись наодинці в пустій квартирі, вийшла погуляти, натрапивши на диво…

Після того як Ангела знайшов батько, і ми зустріли новий рік разом. Думала що  більше їх вже не побачу. Що не появляться у моєму житті. Але мале чудо, вирішило все по своєму. Цілих три місяці вона втікала до мене… І всі ті дні ми проводили разом, троє…

Так я з Віктором почала зустрічатись, а потім вже і жити разом. Ну вони і так весь час були в мене, тому було вирішено що я переїду до них, там місця більше. 

Та святкувати вирішили в моїй квартирі. Так би мовити, вирішили ввести таку традицію у нашу сім'ю.

 А, чуть не забула… Той вирок про безпліддя, все вигадка. Мій перший колишній муж, не знав як розповісти про те, що він зустрів жінку і покохав її. А я йому мішала… і ось таким  страшним способом, вирішив позбутись мене.

- Про що задумалась? -   Вирвавши мене із спогадів і цілуючи носа, спитав у мене мій мужчина.

- Та так, ні про що, і водночас про все. - Обвиваючи руками його за шию, відповіла.

Роздумуючи, як піднести йому мій невеличкий  сюрприз. Ми так, відволіклись від усього. Що не почули як, мала проказниця, відкривши двері знову втекла. І тільки через те що в кімнаті стало тихо, ми відклеїлись нарешті один від одного. Побачивши що Ангела ніде не має, Віктор  кинувся дзвонити знайомому, та я зупинила його. Вже знаючи, де може бути наша донечка.

Вона весь час говорила, що хоче в одне місце. Аби подякувати за здійснене бажання…

Тому ми за хвилину дібрались до місцевої красуні. І я побачила вже знайому картину. Від тих слів що тихо промовляла донечка, виступили сльози. І не в мене одної.

- … дякую тобі за те, що ти подарував мені матусю. І за всі щасливі дні які були у нас…Хоча прийшлось попотіти, аби мама з татом були разом. Та в мене ще одне проханнячко, до тебе! Зроби так, щоб у мене з'явилась сестричка або братик. А то я не знаю як і що потрібно для цього робити…

Здригнувшись від дзвону, що відбивали часи на церкві, я побачила що ще чуть - чуть і настане Новий рік. Тому не втрачаючи часу обернулась до Віктора, розуміючи що бажання Ангела збулось. І нічого не придумавши як саме сказати йому, просто видала:

- Любий я вагітна…

Така тишина настала, я а ж злякалась. Вже подумала що він не радий. Та підхопивши мене на руки він почав кружляти, привертаючи увагу Ангела до нас.

- О, ви мене знайшли?! -Не то питає, не то просто промовляє.

- Ну що Ангел! Готова прийняти подарок, від нас з мамою. - І з театральною паузою продовжив.- Скоро, в тебе з'явиться таки братик, ну або сестричка.

- Ураааа…- Дитячий радісний сміх, пролунав на все місто…

Повертаючись додому, і притулившись до теплого чоловіка, тихо прошептала: