Розділ 3

Василь Опанасенко був живий-здоровий, мешкав там же, де й сорок років тому, в тих же Новобіличах. Він виявився невисокого зросту жилавим дідком з гострим пронизливим поглядом. Після короткої розмови по телефону, ми домовилися зустрітися з ним, як він сказав, «на районі»: на кінцевій зупинці дев’яносто сьомої маршрутки. Я вийшов біля якогось лісу, що був, очевидно, чудовим місцем для відпочинку тутешніх мешканців: шуміли високі сосни, пахло хвоєю й травами. Повітря було набагато чистішим, аніж у місті, бо будинки, які стояли біля зупинки маршрутки, були вже останніми в межі міста. Далі був ліс та озера. Мапа показувала, що ліс називався Біличанським, був парковою зоною, що захоплювала частину міста, а потім сягала далі, аж до Коцюбинського, Ірпеня та Бучі.

Привітавшись, пан Василь, підозріло покосився туди-сюди і спитав у мене:

- Ну, як там наші? Все нормально?

- Так, - відповів я здивовано і теж подивився в різні боки.

- Арчибальд ще працює? - спитав він про нашого співробітника-вампіра, який вже був завгоспом, коли я прийшов на роботу.

- Так.

- Все так же любить тютюн нюхати?

- Еге ж, - розсміявся я.

Ми всі посміювалися над дивакуватим вампіром Арчибальдом, який завжди носив із собою кисет із нюхальним тютюном* і виконував цілу виставу-пантоміму, аби його вдихнути. Снафф замінював йому паління. При цьому він стверджував, що навчився цього у свій час в одного матроса, який плавав із самим Колумбом.

Я коротко розповів панові Василю про моє теперішнє завдання і почав розпитувати про оті написи з тильного боку паперу зі звітом. Чоловік зітхнув.

- Півстоліття, вважай, пройшло, мені тоді ніхто не повірив, не хочу знову ворушити минуле. Я був молодий, гарячий, як оце ти зараз, синку. Краще й тобі в це не лізти, спокійніше буде.

- Пане Василю, - сказав я переконливо, - самі ж кажете, молодий, гарячий, я теж не зупинюсь, поки не докопаюся до всього. Самі себе згадайте, коли працювали в конторі.

- Ех, знаю, що не зупинишся, на нашу роботу інших і не беруть, - зітхнув старий. – Добре, я все тобі розкажу, але пообіцяй, якщо бачиш, що не впораєшся сам, то або начальству доклади, або зовсім мовчи. І другий варіант, хлопче, найкращий! Бо мені у свій час ніхто не повірив, хоч з якими дивними ситуаціями й істотами ми працюємо, але те, що відбувалося зі мною, ні в які рамки не вкладалося.

І мій колишній колега розказав мені про неймовірну пригоду, яка з ним сталася.

_______________________

*Нюхальний тютюн або снафф - це різновид тютюну, який вживають бездимним способом. Перетерте в порошок листя тютюну вдихають носом. Така традиція вперше з'явилася в Америці завдяки Колумбу.

Щиро вітаю всіх у новій книзі про пригоди містичного детектива Андрія. Ця історія буде не дуже довга, але й не надто коротка. Десь на тиждень-два з оновленням через день. В принципі, вона вже майже написана. Але я ще не придумала закінчення. А читачі надихають. Тому вирішила викладати, а закінчення, можливо, вималюється пізніше саме.

Дякую за підтримку! ❤️