Розділ 6

- Тату, я взагалі не розумію до чого ці розмови, оскільки ти прекрасно знаєш, що я наразі цілком і повністю зациклена на навчанні й здобуті освіти, - і це не тому, що я пай-дівчинка, яка у всьому та завжди слухається батьків і керується тільки їхніми порадами. Я прекрасно бачила, як багацько і важко доводиться гарувати рідним, щоб придбати стареньку, але робочу машину, як мене забезпечувати всім, що потрібно дитині двадцять першого століття, типу мобільний, комп'ютер, а тепер ноутбук. Я все життя буду їм вдячна за те, що попри скрутну фінансову ситуацію, вони мене завжди підтримували. Просто я хочу менше працювати й більше заробляти. Розкатала губу? Поглянемо. Поглянемо. Просто можливості зараз інші, їх попросту більше, і з мізками у коробці, можна мати гарний кеш.

- Але якщо... то... 

- Я все почула, будуть цьому старому непереливки, - оце так-так батька зачепила ця тема, що все заспокоїтися не може, трясучи рукою в повітрі, начебто вже уявляючи, як він буде проводити кастрацію цьому нещасному. Точніше вже провів, зараз демонструє світу свою ювелірну роботу.

- Якому ще старому?

- Ніякому, татусю, ніякому, нікого не буде, все гаразд, - ще трішки й нікому буде проводити цю операцію з видалення інтимних органів, батька інфаркт схопить. 

- Все, закрили тему, давайте вечеряти.

Після цієї фрази матері й справді тема з моїм потенціальним старим мішком закруглилася. Тато хоч і відходив наступні хвилин двадцять, шумно сьорбаючи суп, приховуючи свої червоні емоції за гарячістю страви, та більше не повертався до свого керівника і його нової пасії.

А взагалі це забагацько - двадцять п'ять років різниці. До цього моменту я повернулася, коли знаходилася у своїй кімнаті, лежачи на ліжку, щоб навіть якби батько володів екстрасенсорними навичками, не зміг пробратися в мої роздуми.

Їй - дев'ятнадцять. Йому - сорок п'ять. Практично у два з половиною рази старший. Коли він закінчив школу, вона ще навіть не народилася. Коли цей чоловік отримував диплом, чи то бакалавра, чи то магістра, цієї дівчини, скоріш за все, ще теж не було на цьому світі. І тільки коли він влаштувався на роботу, ось тільки тоді народилася його друга половинка.

Гаразд, підемо іншим шляхом - підрахуємо плюси та мінуси такого союзу для... Якщо не помиляюся, то Герман Петрович. А оскільки він миттю омолодився, знайшовши собі молоду курочку, то буде просто Герман. Так-с, які плюси для Германа з таких відносин? Гарна картинка - раз. Бо в дев'ятнадцять тяжкувато кепсько виглядати, тож, скоріш за все, ця дівчина красива. Перед партнерами показатися, що він може утримувати таку лялу. Жінкам продемонструвати, що він в ліжку ого-го, якщо така молодуха на нього запала. З мінусів? Ну... Напевно, єдине, що спадає на думку, то це те, що ця дівчина переметнеться до якогось іншого мужика, молодше, або багатше, розбивши амурні надії Германчика. Та тут і плюс намальовується відразу - тримати гарну фізичну форму, і мати ще кращу фінансову подушку.

Для Барбі які плюси? Вона ж ляла, і красива, то чому не Барбі? Тут я маю згодитися з батьком - з великою долею ймовірності вона повелася на гроші Германа. З цього слідує - можливість ходити на різні СПАшки, день і ніч проводити в бутиках, загалом займатися тим, чим душа забажає. Думаю, це такий здоровезний плюс, що Барбі цілком вистачить.

З мінусів? Є тут один, який теж відразу спадає на думку - дядькові все ж сорок п'ять, рік за роком він буде ставати старіше і рано чи пізно, але він зіграє в ящик. Всі там будемо. Бідні, багаті, всі. І тоді ця дівчина залишиться одна. Без коханого. 

"Але з чималою сумою бабла на рахунку, якщо добряче обкрутить навколо пальця Германчика"

Якщо що, то це не я, це мій внутрішній голос, це він настільки черствий, прямо зашкарублий, та є правда в цьому припущенні.

Гаразд, знову ж таки - це їхні справи, кого любити, кого не любити, з ким бути, а з ким - ні. Тому з таким розумним висновком тягнуся до мобільного телефона, на який, судячи з характерного звуку, прийшло повідомлення.

"Це батько Олі."

Ось про що я маю думати, а не про якогось мужика та його молодуху.

"Не спиш?"

Прилітає слідом, і я усвідомлюю, що просто так не відверчуся, і батько подруги від мене просто так не відлипне. А журнал то давним-давно перетворився в попіл, навіть не здивуюся, якщо тепер ту бочку використовують для інших цілей і бідному журнальчику і на тому світі покою немає.

"Добрий вечір, Лерой Валерійович. Ні, не сплю."

Попередня наша розмова вийшла максимально дивною, тож варто виправлятися, навіть якщо я не зможу задовольнити чоловіка. В плані фото. Відвідувань лекцій Олею. Навіть не знаю, навіщо це уточнюю, просто "задовольнити" і Лерой Валерійович в одному контексті тепер виглядає тривожно.

"Ти дала своєму батькові мій номер телефону?"

Подруга сьогодні робить все від себе залежне, щоб ще глибше мене закопати, і лопати не простягає, щоб звідти не викопатися.

"Якби не дала, то плакала б моя вечірка"

Вона і так буде плакати з вірогідністю в дев'яносто дев'ять відсотків, та я не з тих людей, що якщо у самої на душі погано, то цим погано я маю поділитися з усім світом.

"Відправ мені фото журналу, де чітко видно стабільність відвідувань занять Ольгою."

Ні "будь ласка", ні "чи ти можеш відправити?", нічого. Це просто смс, в кінці навіть немає знаку оклику, але таке враження, що це наказ, а не прохання.

"Вибачте, наразі не можу."

"Вибачте" - помітили це слово? Я старалася бути чемною, а сама ж насолоджуюся цим "наразі не можу", бо так чи інакше, але я обламала цього чоловіка. Нехай попуститься. Вже біжу і спотикаюся, щоб виконати його команду й отримати похвалу у вигляді почухуванню за вушком.

"Чому?"

Загалом, в текстових повідомленнях величезну роль відіграють мордашки, тобто смайлики. Відштовхуючись від них, можна зрозуміти, куди хилить твій співрозмовник. Тут, зважаючи на поважний вік, про пички мова йти не може, навіть якщо подруга і говорила, що її батько в технологіях майстер. До того ж це "чому?" таке крикливе, наполегливе, ніби мужик стоїть в метрі від мого ліжка і в голос промовляє "якого ні? Офігіла?"