15. "Я маю знати все!"

Мене жахливо хвилювала наша сварка з Орисею. Не сварка навіть, так, непорозуміння і образа. Її образа, при чому я не розуміла причини для такої реакції на мої слова. Наче ж нічого такого не сказала, просто повідомила, що її менший брат до неї тягнеться. Аж ось тобі, маєш! Орися ігнорувала мене зранку, доки ми снідали. Супила свої красиві брови, наче дитина, в якої забрали цукерку. Зовсім не приховувала цього свого стану весь ранок, аж поки ми всі розбрелися по своїх справах.

Не те, щоби вона усі попередні ранки демонструвала прихильність до “Ксенії Сергіївни”, але такий підкреслений ігнор був вперше. Вона мовчки дивилася в свою тарілку, злісно патраючи омлет ножем, наче він був винен перед нею в чомусь кримінальному. І навіть з батьком не говорила, лише раз огризнулася на пряме питання, двічі ним повторене: “Які в тебе плани на цей день?”

— Та чого ви всі до мене причепилися? — вибухнула вона, пожбуривши виделку. — Кому яке діло, що я там робитиму?! Дістали!

І вибігла з-за столу, навіть не попрощавшись. Довженко спробував її спинити, та Орися виявилась спритнішою, грюкнула дверима їдальні до того, як її батько підвівся зі стільця. Він безпомічно поглянув на мене, і я змогла лише підбадьорливо посміхнутися.

— Підлітки, — спромоглась промовити я в пів голосу. — Період сепарації від батьків, усвідомлення себе в цьому світі, побудова особистих кордонів… Минеться, цей період просто потрібно пережити.

Я зробила велемудре обличчя, демонструючи впевненість, якої в мене не було. Орисю щось гризло, і це “щось” лежало в іншій площині. Навряд чи я мала би в ту площину лізти, тим більше, що сама Орися чітко повідомила, що мені не раді в царині її особистих та сімейних переживань. От тобі й подруга! А я звіряла їй свої таємниці і почуття…

  Та насправді Орисині терзання мене мало хвилювали. На першому місці був Богданчик, якого засмутила поведінка сестри і її тон. ВІн і так з учорашнього вечора сумував, так і не отямившись від звістки про приїзд матері. А тут ще й грубий тон Орисі, її ледь стримувана агресія. Бідолашний сидів, втягнувши голову в плечі, і ліниво колупався в своїй тарілці. Тому я не стала мучати дитину ще сильніше, і ми поїхали в головний офіс компанії моєї матері, аби не відкладати надовго заплановане тестування.

Довженко теж поїхав у справах. Він затримав мене лише на мить, аби тихенько повідомити, що Мілана вилітає наступного дня, а отже післязавтра вранці буде в Києві. Слід було поспішити з тестами. Інтуїція волала мені, що дуже скоро моя гра прийде до свого завершення. Чомусь я була впевнена, що мене викриють. Або я сама себе викрию. Тому треба було прискоритися, доки Довженко прислухається до мене.

Тому ми майже весь день провели в офісі, виконуючи завдання під чітким керівництвом мами. Ми поїли в ігровій кімнаті, і це був найприємніший обід за останній час. Я змогла розслабитися, а Богданчик, змінивши обстановку, оживився і пожвавішав. Здавалося, навіть забув свої тривоги.

                                                        ***

  — Чудово, Богданчику, ти дуже гарно намалював свою сім’ю, — сказала мама, роздивляючись малюнок. 

Я підійшла і зазирнула через її плече. Аркуш паперу мав посередині багато вільного місця, бо фігурки людей знаходилися в кутках, у верхньому лівому  — жіноча фігурка в яскраво-червоній сукні і з чимось прямокутним у руках, в протилежному, нижньому правому, — ще одна жіноча, в чорній сукні і сумочкою в руці.

А в верхньому  правому — одразу три фігурки, які трималися за руки — по краях дві великі, а посередині менша.

— А ти можеш розказати, хто є хто? — запитала мама. — Оці троє — то, мабуть, ти з татом і мамою?

  — Та ні, — малий подивився на неї з кумедною гримасою. — Мама — ось, із телефоном. А це Орися — він вказав на фігуру з сумочкою. А це — я, тато  і Ксенія Сергіївна!

— Ти, мабуть, натомився від усіх цих тестів, — мама погладила його по голові. — Хочеш, увімкну тобі мультики в ігровій, а ми з Ксенією Сергіївною ще трохи  поговоримо, і тоді ви поїдете додому, добре?

    — Ага, — кивнув Богданчик. Слово “мультики” завжди мало на нього чарівний вплив.

Мама провела його в іншу кімнату, потім повернулася до мене, перевірила чи щільно зачинені двері і суворо сказала:

— Розповідай усе!

  — Що “усе”? — я нерозуміюче кліпала очима.

  — Усе, що відбувається між вами з Довженком! Як твоя мати, я маю право знати все!