3. "Роби, що я скажу, і ця роль буде твоя!"

— Співчуваю, — сказала я. — То Мілана зараз в Україні? 

— Так, написала батькові, що буде за кілька днів… У Франції вона так зіркою й не стала. Вона не має таланту до мов, французькою говорить зі страшним акцентом. Тож переважно веде життя домогосподарки, тиняється по різних світських заходах, а це вирішила. що для іміджу їй потрібна дитина. Той француз, певно, очікує, що вона йому народить спадкоємця, та Мілана фігуру псувати не збирається. Тим більше, що вже є готовий шестирічний син. І їй пофіг, що для мого батька Богданчик — це сенс життя. Тож йому зараз нелегко доводиться. Ще й почуття до Мілани нікуди не зникли. У нього та, як її… криза середнього віку… 

 — Може, він цю роль приберігає для неї? — раптом осяяло мене.  — Сподівається, що поки вона буде поряд на знімальному майданчику, в нього будуть усі шанси її повернути… Ех… Тоді мені немає чого й старатись!

 — Навпаки, тобі треба старатись! — сказала Орися. — Ця роль не має дістатися зрадниці, яка покинула свою дитину! Це виключено! І до того ж, я не хочу зніматися поруч із нею. А мене вже затвердили на роль подруги героїні…

 — Але я не пройшла в другий тур, — я тяжко зітхнула. — Чи планує він узяти на цю роль колишню дружину, чи ні, а мені точно нічого не світить!

 — А от це хай тебе не обходить! — її карі очі, такі ж точнісінько, як у батька, вперто зблиснули. — Пообіцяй робити усе, що я скажу, і ця роль буде твоя!

Я, хоч убий, нічого не розуміла.

 — Спати я з твоїм батьком не буду! — заявила одразу. — Мене старі не цікавлять, вибач!

 — Йому лише трохи за сорок, — сказала Орися дещо ображено. — Ніякий він не старий. Але не бійся, ніхто тебе в ліжко до нього не кластиме. Там тобі Мілана дасть сто балів уперед. Ти ж і поцілувати його не зуміла! Що вже говорити про щось  гарячіше…

 — Хотіла б я побачити тебе на своєму місці, — трохи образилась я. — Якби тобі на очах у повної зали людей довелося цілувати незнайомого мужика!

 — Ну, дорогенька, ми акторки, треба звикати, — вона кокетливо усміхнулась.  — Але ж я уже сказала, ніхто на твою цнотливість зазіхати не буде!

 — Тоді що ти задумала? Хочеш переконати батька віддати мені цю роль? Так би мовити, використаєш блат?

 — Ні, я ніколи на таке не піду. — сказала Орися. — Навіть якщо це буде життєво необхідно, я не попрошу його, щоб він когось прилаштував до себе у картину, це виключено.  Але я попрошу його про щось інше для тебе. 

 — Ти можеш перестати говорити загадками? — насупилась я. 

 — О’кей, скажу прямо — я порекомендую тебе на роль няньки для свого братика!

 — Що? — в мене аж очі на лоба полізли. — Орисько, ти жартуєш!

 — Зовсім ні, — вона похитала головою. — Я вже його не витримую, поставила перед батьком ультиматум, що няньчити Богдана можу лише до кінця тижня, потім я пас!  Тому він попросив мене звернутися в  агентство з найму персоналу і домовитися, щоб йому направили кількох найкращих няньок для співбесіди. 

 — Але ж потрібні документи, рекомендації, я знаю всю цю кухню, в мене мама цим займається… Та й яка з мене нянька? В мене немає ні братів із сестрами, ні племінників, я навіть не знаю, як дитині памперси міняти!

 — Богдану не треба міняти памперси, він цілком самостійний хлопець, наступного року йде до школи, — сказала Орися. — Тобі потрібно просто якось його розважати, поки батько з роботи не прийде. Ну, там, книгу почитати, обід розігріти, стежити, щоб не сидів весь день в телефоні, сходити з ним на прогулянку… Нічого складного. А тобі за це добре платитимуть.

 — І все-таки я не розумію, як це допоможе мені отримати роль, — я недовірливо похитала головою. — Та й твій батько мене одразу впізнає.  Ти пам’ятаєш, як він тоді мене роздивлявся?

 — Пам’ятаю, — вона серйозно кивнула головою. — Саме тому ми зробимо тебе іншою людиною. Ну, грим, перука і все таке.  А потім, коли все відкриється, він буде вражений тим, як гарно ти грала роль няньки. 

 — Ну, я не знаю… — ця ідея все ще мені не надто подобалась. — А навчання? А документи?

 — Візьмеш академвідпустку,  — рішуче сказала подруга.  — Хіба це не варте головної ролі у фільмі мого батька?

 — Варте, — я зітхнула. — Я на все готова, щоб знятися у нього. Навіть якщо мене виженуть з академії, я не пожалкую…

 — Та ніхто тебе не вижене! Напишеш заяву про відпустку за сімейними обставинами, а потім повернешся! Документи ми зробимо самі.

 — Як? — ошелешено спитала я. 

 — Візьмеш у своєї мами на роботі бланки, печатки, все таке.  Ти ж можеш у неї ключ із сумочки витягти, взяти пару паперів, а ключ назад покласти, вона й не помітить. Батько перевіряти не буде, він надто зайнятий. Рекомендацію я тобі напишу. Ну, від імені когось із багатих-знаменитих, в кого є діти. Ось побачиш, він до тих паперів не буде придивлятися. Головне — щоб ти справила позитивне враження під час співбесіди. І з малим спільну мову знайшла.

 — А раптом не справлю? І не знайду?

 — Не бійся, прорвемося! — заявила Орися. — Зараз я тобі все розповім про свого батька і брата.Ти будеш знати, що вони люблять, що не люблять і так далі. Зробимо тебе такою собі Мері Попінс, леді Досконалість, яка знає і може все!

 — У мене не вийде… — пискнула я. 

 — Ти хочеш цю роль? Значить, має вийти! — суворо глянула на мене Орися. — Все, заперечення більше не приймаються, у нас обмаль часу! До кінця наступного тижня ти маєш стати нянею Богдана!