Глава 9.

Шок, розпач і тривога не покидали Ігоря ні на секунду.  
Телефон у Марини, не відповідав. А всі спроби, дізнатися  як і де дитина, були безрезультатними. 
Шукаючи вирішення даної проблеми, Ігор натрапив на  громадську організацію «Батько має право» та звернувся  по допомогу. В ході розмови із засновником організації, він  дізнався, що його випадок непоодинокий. Що деякі матері,  чинять ще гірше. А нам батькам залишається, боротися не  тільки з такими неврівноваженими матерями, а й з цілою  українською системою, яка повністю дискримінує батька,  після розлучення. 
Ця проблема досить гарно, висвітлена у відеоролику,  який можна переглянути у вільному доступі за посиланням, яке знаходиться нижче: 
https://www.youtube.com/watch?v=dS6dQf0VFE4 
Декілька слів про організацію. 
ГО «Батько має право» — організація, яка допомагає  налагодити контакт батькам у спілкуванні та проживанні  з їхніми дітьми. Вони вже декілька років професійно та  заздалегідь визначеною системою допомагають батькам  
визначити місце проживання дитини з батьком. Дана  організація, вперше піднімає питання, про те, що Принцип  6 Декларації прав дитини неправомірно застосовується  з боку жінок. Адже вони надають монополію на встановлення місця проживання дитини з матір’ю. 
Завдяки організації вийшло зробити впевнені кроки  в подоланні даної кричущої несправедливості та однобічного вирішення ситуації. 
Нажаль в Україні, занадто сильно перевищують права матері та знецінюють права батька. І в цьому матерям  сприяють державні органи опіки та піклування, суди та  виконавча служба, які необдумано вчиняють шкоду дітям,  не вираховуючи перспективи проживанням із батьком. Саме тому, ГО «Батько має право» виконує консультативну роботу з батьками, які хочуть, щоб їхні діти, після  розлучення проживали з батьком, наводять стратегії дії  в конкретних ситуаціях, дають можливість побачити схожі  
ситуації та справді дієві результати. 
Моя вам порада, якщо ви заплуталися та не знаєте, як  можна протидіяти неправомірним діям нашої української  системи, якщо ви впевнені, що все зробите для того, щоб  ваша дитина була з вами, то зверніться до ГО «Батько має  
право». 
Після консультацій з громадською організацією (ГО)  не задумуючись став її учасником, що сприяло глибшому  розумінню цієї складної проблеми. 
Далі почався довготривалий період звернення до  Органів опіки та піклування та судовий процес, щодо  визначення місця проживання дитини. 
Скажу, вам, чесно, ці процеси, надзвичайно складні та  важкі психологічно. 
Через те, що Ігор був педагогом та практичним психологом, йому вдалося знайти аргументи та переконати  Службу у справах дітей, чому дитині, біля батька буде  краще. Я вважаю, саме тому він відноситься до тих, батьків,  які змогли вибороти — Висновок Органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини на  
користь батька. А також отримати рішення Органу опіки та піклування щодо побачень із сином. 
Проте радіти не було чому, адже Марина навіть не  збиралася виконувати дане рішення, хоча воно є обов’язковим до виконання. (ч. 2 ст. 158 СК України—додаток 4). 
Сотні викликів поліції про неправомірні дії матері,  
закінчувалися лише його заявами та профілактичними  бесідами працівників поліції з Мариною. 
Приїжджаючи до сина, Ігор не мав можливості вільно поспілкуватися та провести час із дитиною. Причини  завжди були різні, але суть у них одна — Марина та її  родичі завжди робили так, щоб дитина забула батька.  
Доходило навіть до того, що Ігоря не пускали на подвір’я  і погрожували розправою. Тому навіть подарунки для  дитини доводилося залишати під воротами або передавати  працівниками поліції. 
Отже, процес відчуження матір’ю, дитини від батька  було запущено. І хоч в Україні процес відчуження дитини  від одного із батьків вважається психологічним насиллям над дитиною, але жодні правоохоронні органи та органи захисту прав дітей, не стають на захист, а матір за такі  дії по відношенню до своєї дитини та до батька дитини,  жодної відповідальності не несе.