Глава 7

Ці події стали ще одним аргументом в боротьбі за відстоювання своїх батьківських прав на дитину, а також він  зрозумів, що ніхто інший не захистить його сина так, як  це зробить рідний батько. 
Після ще однієї безсонної ночі, Ігор почав вивчати законодавство України щодо даної проблематики. Спочатку  відкрив Сімейний кодекс України. В статті 141 (додаток 1),  чітко вказано «мати і батько, мають рівні права і обов’язки,  щодо дитини». І як не дивно, Конституція України, стаття  21 (додаток 2) вказує нам про те, ж саме — «мати і батько,  мають рівні права і обов’язки, щодо дитини». 
Тоді він запитав у себе: «Чому ж усі так упевнені, що  дитина має проживати саме з матір’ю?!». 
Після цього найбільш правильним було рішення звернутися за консультацією до грамотного адвоката. Який  повністю підтвердив, рівність прав та обов’язків батьків  щодо дитини. Але зазначив, те що наша українська судова  
система, діє застарілими принципами та переконаннями, щодо того, що кращими інтересами для дитини, буде проживання з матір’ю. Хоча Верховний суд України та  
Європейський суд з прав людини, чітко вказали, що при  визначені місця проживання дитини першочергова увага приділяється, якнайкращому забезпеченню інтересів  дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини  (додаток 3). 
В той же час, дружина почала робити спроби, повернути дитину до себе. Не звертаючи уваги на те, що дитина  проявляла безмежне бажання проживати із батьком вдома.  
Але Марина, кричала на кожному кроці: «…Я ж МАМА! 

Дитина має бути зі мною! Те, що дитина не хоче йти зі  мною, це не перешкода для мене… «. 
Ігор озброївшись певними правовими знаннями та  беззаперечним бажанням сина бути з батьком, намагався  мирно врегулювати ці відносини. Але Марина у відповідь  просто викликала поліцію, щоб допомогли їй повернути  дитину. 
Приїхавши за викликом, працівники правоохоронних  органів, вислухавши пояснення сторін та почувши бажання дитини, запропонували Марині, не травмувати дитину  
та не діяти проти його бажання. Адже дійсно батько і мати  мають рівні права та обов’язки щодо дитини. 
Марина образившись на всіх, зі словами: « Я цього так  не залишу!..» поїхала додому. 
Коли чужі люди покинули подвір’я Петрик заговорив  до батька: 
- Тату, а точно мене мама не забере від тебе? 
- Я зроблю все, щоб ми були разом.— сказав Ігор та  обійняв сина.