Глава 6

Коли дружина повернулась, одразу подала на розлучення незважаючи на бажання сина залишатися із Ігорем,  забрала дитину і переїхала до своїх батьків. 
Коли батько приїздив побачитись із сином, то Петрик  завжди жалівся, що там йому погано, мама не хоче з ним  гратись, про те, що мами по декілька днів немає вдома,  дідусь часто випиває і свариться з бабусею. 
Дитина завжди просила, щоб тато його забрав додому.  А дружина у відповідь на це, говорила, щоб більше не  приїздив до хлопчика, адже дитині важко звикнути жити  на новому місці без нього. А так буде легше. 
Одного разу, Ігор приїхав і після довгих умовлянь, за  згодою дружини забрав сина на декілька днів до себе. Коли  вони повернулися додому, в рідний дім, там де народився  та ріс хлопчик. Петрик не міг натішитися. Нарешті він  зміг бути там де, хоче, там де може бачитися з татом та  бабусею. Там де його цінують. 
Коли настав день повертати сина, то дитина дуже сильно плакала і благала не відвозити до мами. 
Ігор зателефонував до дружини і спробував домовитись, щоб дитина була вдома. На це він почув категоричну  відмову, вирішив дослідити батьківські права та обов’язки  щодо дитини після розлучення.  
Як на диво, виявилося, що права та обов’язки батька і матері до дитини,  абсолютно рівні. Це його вразило, тому що в Україні це  питання висвітлюється завжди на сторону матері. І у всіх  
хто не вдається в деталі цієї проблеми, складається хибне  враження та думки, що дитина обов’язково має проживати  з матір’ю, і аж ніяк не з батьком.