Батько має право!

Глава 4

Нарешті прийшов довгоочікуваний день. Вона—
повернулася. Пройшло 3 місяці. І в перший день свого повернення, коли Ігор забирав її додому, почалася важка та не приємна розмова. Марина, вимагала розлучення.
Не уявляю, що може творитися на серці в чоловіка, який так довго чекав на свою дружину, який будував плани на спільне майбутнє, і тут його просто знищили.
Я її не засуджую. Але коли вона приїхала до дитини, то не привезла йому нічого. Ні солодощів, ні іграшок, нічого.
Петрик її боявся, адже почав забувати. І тут вона не дивлячись на переляканого хлопчика. Забирає його та переїжджає до своїх батьків.
Ви тільки уявіть відчуття цієї дитини. Йому страшно, а його мама думає тільки про себе, як це і було завжди.
Любов до сина? О ні, тут діяла ненависть до колись коханого та найріднішого чоловіка (як вона писала в мережі Інтернет), якому потрібно довести— Я БЕЗ ТЕБЕ ЗМОЖУ ВСЕ. Я ТОБІ ДОВЕДУ.
Нажаль тут не видно любові матері до дитини. Петрик плакав, просив:
- Мамо, я не хочу їхати від тата. Мамо, давай будемо тут. Вдома.
- Ні, ми їдемо! — викрикнула Марина.
Ні прохання Ігоря, ні сльози Петрика не вблагали горе-матір.
Не знаю, як у вас? А моє серце щемить. Бо дитина ні в чому не винна.

Антоніна Щітко

Подобається

#2362 в Сучасна проза
#2358 в Різне

У тексті є: сімя, батько, син

Відредаговано: 31.12.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись