Глава ІІ

В кімнаті спалахнуло яскраве світло, Марк закрив очі подушкою.

— Час сніданку, малий, — почув він за дверима голос Апостола. — Ще один чудовий день в Пеклі.

Марк відкрив очі і подивився на свою кімнату: три на чотири метри, висока стеля, ліжко із жорстким матрацом від якого пахло антисептиками, напроти ліжка шафа для речей та поличка із книгами, справа крихітний столик із пошарпаним металевим стільцем, на якому зараз висіли штани та кофта Марка, на стінах плакати з дівчатами в бікіні. На столі лампа та робот-супутник психологічної підтримки. Кожен член команди раз на тиждень мав пройти коротку текс-бесіду із роботом, для виявлення психічної втоми та рівня стресу.

На панелі робота з’явилися очі, за мить пролунав приємний голос:

— Привіт, Марку! Сподіваюся ти добре спав.

— Так, добре, а ти? — Марк встав і почав вдягатися.

— Дякую за цікавість, але ти ж знаєш, що мені сон не потрібен, — робот закотив очі і підморгнув Марку. — Бажаю тобі чудового робочого дня.

— І тобі, — Марк стукнув по панелі біля дверей і вони відкрилися.

Марк рушив до ванної: довга кімната з двома раковинами із дзеркалами над ними, та двома відділеннями для душу. Стіни ванної були викладені темною, майже чорною плиткою, зверху висіла яскрава кругла лампа у формі трикутника.

— Наче вдома, — усміхнувся Марк.

Він швидко прийняв душ, перевдягнувся у свіжий одяг і рушив снідати.

В командному пункті пахло смаженою яєшнею, свіжоспеченим хлібом та кавою. За столом сиділа Хельга і щось обговорювала зі Стефом, Апостол порсався біля кавомашини.

— Привіт, — Марк зайняв вільне місце.

Хельга та Стеф кивнули йому.

— А ось і герой вчорашнього дня, — Апостол поставив перед ним чашку із кавою і, широко усміхаючись, сів поряд. — Як тобі спалося на новому місці? Може, наснилось щось цікаве, або хтось?

— Та все добре, — сказав Марк.

В залу увійшов Юлій із пательнею в руках:

— Ось і сніданок.

Розклавши яєшню по тарілках, Юлій поставав пательню в раковину і сів снідати.

Марк подивився на свою тарілку: помаранчеві жовтки із частинками зеленого луку та сиру, поряд кукурудза та шматочок сиру.

— Як же класно ти готуєш, — сказав він Юлію. — Мій улюблений сніданок, ти наче читаєш думки.

— Ти ж пам’ятаєш, як заповнював анкету для компанії, щоб отримати цю чудову роботу? — запитала у нього Хельга.

— А, тепер зрозумів, — Марк кивнув.

Юлій засміявся:

— Сподіваюся, я тебе не розчарував, але так, це було в анкеті. Кожного ранку я готую улюблені страви команди. Наприклад, завтра буде черга Апостола…

Апостол перебив його:

— О так! Гарячі бутерброди із салямі та сиром, їдло богів!

На панелі управління затріщав телефон і Хельга рушила до нього аби зняти слухавку.

— Хм, зазвичай так рано нпро нас і не згадують, — сказав Стеф. — Поганий знак.

Апостол вказав на нього виделкою з якою капав жовток:

— Та для тебе все поганий знак, чхнув два рази — поганий знак, знайшов дірку на футболці — теж поганий знак.

Хельга поклала слухавку і повернулася за стіл, вона провела пальцями по чашці з кавою, її обличчя було похмурим, вона скривилася і вкусила себе за нижню губу.

— Бос не в настрої, — Апостол відкинувся на спинку стільця. — Отже наші справі лайно...

Хельга провела долоня по волоссю і вдарила кулаком стіл:

— Погані новини…

Апостол перебив її:

— Ну ось, що я казав.

Хельга продовжила:

— Вчених зацікавила лапа, що ви знайшли вчора і тепер вони хочуть, аби ми дістали їм живий екземпляр…

— От сука така! — Стеф вскочив зі стільця і той впав на підлогу.

Апостол голосно видихнув, впер погляд в стелю, заклав за головою руки в замок і нервово засміявся:

— Так і знав, от нащо було… якого біса…

Марк нахилився до Юлія, що сидів поряд і запитав:

— Що сталося?

— Зверху запросили живого повзуна, це дуже фігово, — тихо відповів Юлій.

— Розслабтесь, — Хельга встала і вперла руки в стіл. — Ми з вами професіонали і вже робили це, а тому давайте тут обійдемося без драми та сліз, гаразд?

— Гаразд, — Стеф підняв стілець і повернувся за стіл.

— Так, звісно, без проблем, — Апостол кивнув.

— От і добре, — сказала Хельга. — Підготуйте «Мати»… ви знаєте, що робити…

— Готую «Мати», — Стеф піднявся до столику з інструментами.

— А я знаю, що робити, — Апостол допив свою каву і стукнув Марка в плече і встав. — Ходімо, потрібно дати тобі інструкцію, ця робота трохи відрізняється від того, чим ми займалися вчора.