Глава 11     

                                                                                                                   Краса жінки стає проблемою

 тільки в двох випадках: коли її немає

і коли немає нічого, крім краси

Моніка Белуччі

Єва

«Так спортзалом це не назвеш, - про себе сказала вона, - ну і так згодиться ніж нічого». Зітхнувши, Єва прийнялась до роботу. Форму для занять вона поцупила у слуги в коморі і тепер в штанах і майці прийнялась до роботи. Її  тіло було спортивне і підкачане, а волосся вона зібрала в тугий високий пучок. В цьому містичному світі не прийнято, що жінки займалися, хоч якимось видом спорту, це було заборонено, хоч і були магині, але вони використовували тільки магію. Вона ж була прекрасна, як людська богиня Афіна, але в очах цих чоловіків, це було неможливо. В так званому «спортзалі», у Залі для тренування воїнів, було багато мечів, списів, щитів і іншого всякого приладдя для війни. Єві це було непотрібним, хоча вона зрозуміла, що опанувати бойові мистецтва в цьому світі він все ж таки знадобиться.

Нарешті, вона знайшла, щось подібне станку для жиму від грудей, штангу та кілька млинців по 2,5, 5, 10, 15 кг.

«Ось ти моя красуня, - промовила вона до штанги, - як я за тобою сумувала». Музики не було, але в її голові грала пісня Accept «Princess of the Dawn» (Принцеса ранкової зорі). І вона почала  тренуватися. Ну звісно все починається з розминки. Зробивши розминку, вона перейшла до жиму від грудей. Максимум вона могла зробити 48 кг на один раз. Але сьогодні вона робить 3 підходи по 4 рази з 35 кг. Для дівчини, яка важить 57 кг це було пристойно.

«Дух справжнього спортсмена», - підбадьорила  вона себе.  Приступивши до жиму, вона  згадала історію, пов’язану з цією фразою. Її тренер чемпіон світу з паверліфтингу. В 51 рік він став чемпіоном серед ветеранів. Він сказав їй ці слова, коли вона не хотіла йти на тренування, але врешті решт пішла. «Ось, Єво, це дух справжнього спортсмена, - промовив він, - навіть, коли буде дуже важко не потрібно здаватися, тільки так ти доб’єшся успіху і слави». Ці слова вразили її тоді, а зараз згадавши, їх вона хотіла плакати. «В тому світі була якась перспектива, друзі, знайомства, робота, тренування, а що тут. Тільки марення про те, що вона спасе цей світ. А що далі? Чи повернуся я? Навряд чи! Щось сумнівно, щось хтось мене відпустить і цей загадковий лорд Ейдар. Звісно він гарний, сильний і мужній, але він не буде думати про мене. В нього є світ план і я маю його дізнатись. Він, наче намагається мені сподобатись, але все одно не збирається мене відпускати. Ну що ж робити? Але не потрібно здаватися, потрібно вижити і стати сильною. Тільки так я виберусь», - такі думки вирували в її голові. А тренування продовжується. Вона виконала основну вправу і перейшла до присідань. В цей час вона відчула, наче хтось за неї спостерігає позаду. І ось чиїсь руки обіймають її зі спини. Теплі та ніжні. Вона відчула страх, емоції почали вирувати,  серце почала качати кров сильніше і по тілу пішов жар. «Це він», - подумала вона. Розвернувшись, вона побачила його очі. Вони палали вогнем і вона зрозуміла, що цей вогонь так просто не згасне.

«Я так довго тебе чекав», - біля її вушка промовив і він. І в наступну мить його губи торкнулися її губ. А далі все було як у тумані. Поцілунок був пристрасним, але не надто сильним і вона в якусь мить зрозуміла, що її ніхто так не цілував. Наче вона одна єдина для нього, її тіло не могло пручатись і вона відповіла йому. Ця мить йшла, наче вічність. І вона зрозуміла, що все не буде як раніше.

Любий читач, я дякую тобі, що ти досі зі мною. Я вийшла на навчання, тому зараз мало часу писати. Але для мене музою є твої коментарі й лайки. Тоді я розумію, що тобі цікаво.

Щиро твоя, Міріам Медяник

***

Ейдар

Він так хотів побачити її. Після візиту в палац і розмови з імператором, його думки не могли вкластися в його голові. Правління, трон, обов’язок, імперія – все це було ненависне йому. Внутрішня напруга все нагнітала та нагнітала його і він думав, що скоро зірветься, як великий вилив енергії. Вона була потрібна йому до болю у м’язах, до скреготу зубів. В його думках, серці, магії була тільки вона. Але йому потрібно було прийняти рішення. Потрібно все їй розповісти. Звісно він бажав зробити її своєю жінкою, імператрицею, матір’ю його дітей, але… Він розумів, що вона ще досі так далеко від нього і так близько водночас.

Підійшовши до зали тренувань, затамуючи подих, він відчинив двері та побачив її. Тендітну, ніжну, в чоловічому одязі, що додавай їй ще більшої сексуальності. Він бачив її вигини тіла, тонку стать, пишне  чорне волосся, яке відблискувало в сяйві. Його серце почало колотитися в скаженому ритмі, кров почала вирувати й магія моментально відгукнулася на її присутність. А далі він був як у тумані. Бажання почало керувати ним і він її обійняв і уже нікуди не захотів відпускати.

«Я так довго тебе чекав», - біля її вушка промовив і він. А далі сильний та пристрасний поцілунок, бажання кипіло в його тілі і він вже почав втрачати контроль. Вона відповіла на поцілунок і його серці з’явилася надія. Але як все це почалося, так і все завершилось. Як сон прекрасний, щасливий, але лише сон.

Вона почала тиснути в його груди руками та почала вириватися.

- Відпусти, - промовила вона, - ти чуєш мене так не може бути.

- Чому Єво? Все ж було добре, - відповів він і почав відпускати її зі своїх обіймів.

- Це була помилка. Хвилинна слабкість, яку я собі дозволила, - дивлячись йому в очі промовила вона.

- Слабкість, тобто я слабкість, міледі?

- Ні не ти, але те, що між нами промайнуло, так не має бути, - відповіла вона.