Iмперiя йде на поступки.

 Переломним для басмачества стало девятнадцяте столiття. Тодi iмперiя пiшла на певнi поступки 

 В 1801 роцi iмператор Павло , разом з Наполеоном , вирiшили здiйснити похiд в Iндiю. Росіяни давно туди заглядали,  i от вирішили піти  "віджати" собі територію. Але тут , виникла проблема. Те , що мало стати тилом,  фактично було зоною бойових дій. Росiйськi гарнiзони вирiзали , палили ,через постiйнi засiдки, солдати часто гинули , навiть не дiйшовши до мiсця служби. 

 Треба віддати належне імператору Павлу. Не без перегинів та недоліків, але це був чи не найадекватніший імператор на болотах. Мабуть, через те , що більше німцем був , чим росіянином. Одна фраза "Краще бути лейтенантом прусської армії, чим імператором російської" чого варта. 

 Подивився на ситуацію. З 1720 - тих по 1801 рік йде фактична війна.  А користі нема . Імператор вирішив піти на поступки. Надати повне самоврядування. Хай живуть як знають, хай лишень солдатів дадуть пропустити.  

 Але імператора убили. Проєкт закинули на довгі роки. Відкопали його лишень в 1856 році.

 Тодi ,  об'єднана Європа, повибивала росіянам зуби. Потопили флот , розбили армію, розорили скарбницю. Що характерно - руками самих же росіян.

  Абсолютно бездарним командуванням , які не дивлячись на мапу , просто махали  рукою " солдати йдіть туди то" . I тиловиками . Ці хлопці взагалі відмітилися. В обложеному Севастополі , медикаменти британцям продавали. 

 Коли перед ними, з ноги закрили двері в Європу , росіяни звернули увагу на схід. I зіткнуться з тими ж проблемами , що й в 1801 році. Бувши більше німцем , чим росіянином, Павло I розписав що саме планував зробити. В тому числі й план самостійного вторгнення в Індію. Який i затіяли виконувати. 

 Для цього був необхідний спокійний тил. Тому на землях Тифліського генерал-губернаторства , лишили мусульманські закони. А Бухарський емірат та Хівинське ханство увійшли в протекторат,  на конфедеративних умовах, з повним збереженням своїх порядків.

 Злi язики на болотах , тріпаються що їм, мовляв просто пощастило. Імперія просто не захотіла витрачати на них ресурсів. 

 От тiльки , аби ворог пiшов тобi на поступки , потрiбно добряче кровi пустити . I найголовніше - везе  лиш тим , хто сам везе.