LILIA

Поставивши корзину з попкорном на своє ліжко, я дістала ноут, обклеєний наклейками. Тоді зайшла в зум, ввела пароль і стала чекати. За кілька хвилин з’явилося лице Соломії, яку всі кличуть Сьюзі.

-О! Hello-o-o-o! Як справусі-і-і-і? – Сьюз широко всміхнулася.

-Hi-i-i! Все добре, а ти як?

-Зі мною також все гаразд, хоча хіміотерапія вже набридла, ве-е-е! – подруга показала язика, а тоді скорчила нашу улюблену мармизу з нашого фаворитного фільму на всі роки «Ace Ventura: Pet Detective», де головним актором був Джим Керрі. – Бачиш? Я таки можу стати актрисою! – і скривила ще одну пичку, також у стилі Джима. Я вже за живіт хапалася, корзина з попкорном мало не впала на землю. Сьюзі також сміялася.

-Ти просто друга Сьюзі Ессман, Сьюді! – Сказала я, продовжуючи сміятися з повним ротом попкорну, який вже встигла розпочати, і, мушу похвалитися, досить вправно!

-Хто, я? Я? Ти так думаєш? – Вона замріяно втупилася в мене.

-Ага, і Вася точно зверне на тебе увагу!

-Ага, це точно! Ти чула, він виграв перше місце з дзюдо на турнірі дітей віком від 15-и років! – Вона стала вимахувати руками, розказуючи про матч, який дивилася минулої ночі. Вона в нього закохана, вже, здається, вічність. Сьюз – моя двоюрідна сестра та най-найкраща подруга з України (саме завдяки ній я і знаю українську мову). Шкода, що ми не можемо до них приїхати через війну… Згадавши це, відразу похнюпилася, зітхнула. Це помітила Соля.

-Ей-ей, вище носа! Що вже сталося? Треба набити комусь пику? – Киянка грізно вдарила кулаком у долоню і насупилася.

-Ні-і! Все гаразд! Просто мені жаль, що я не можу приїхати…

-Це правда, - цього разу ми обидві синхронно зітхнули. – Але, досить нюні розпускати! Ми мали фільм дивитися по дзвінку в цій святій програмі ZOOM, чи плакати? Я дивлюся фільм в себе на телевізорі, а ти в себе, а потім ми обговорюємо його, так же?

-Ще питаєш!

Ми посміхнулися одна одній:

Дивитися фільми було нашою традицією. Ми дивилися будь-який фільм на Геллоувін, Різдво, Великдень чи просто так, бо хотілося. А потім обговорювали фільми, давали свої оцінки, мов дуже серйозні судді. Так було і цього разу:

-Гм… Мабуть, «Джуманджі: поклик джунглів» я поставлю 8/10! Я не фанатка джунглів і походів, але ідея з віртуальною грою мені зайшла! – Соломія взяла іграшковий молоток Тора і почала ним стукати по книзі «Алгебра: 9 клас. Олександр Істер», як у суді.

-Чому 9/10??? Я ставлю 1000/10! Навіть більше, якщо можна!

-Та-а-а-к, тобі просто подобається Дуейн Джонсон! І вже давно, до речі! – Сьюзі закотила очі.

-Ну, може трішки… Це просто ти дуже упереджена щодо вибору чоловіків, Сью!

-Неправда, неправда!

-А от і правда! – заливаючись сміхом, я перекинула наполовину повну миску попкорну з маслом від марки «Pop Secret». Соля почала сміятися з мене, в якої тепер попкорн був у волоссі, на лиці та на рожевій футболці з написом «Naughty Girl`s».

-Гей! Це не смішно! Це була нова футболка!

-Нофа вутхолка? – з повним ротом желейок відповіла Сьюзі, все проковтнувши, вона задумано приклала пальці до скронь. – Ну… Дивись, якщо ти вважаєш речі новими, не дивлячись на те, що ти їх носиш вже років 5, як і цю футболку… То так, звісно! Вона дуже нова!

-Та ну тебе!

-Ох, я ж нічого такого не сказала! Всі звинувачують маленьку Сьюді… - Вона шморгнула носом.

-О так, я ж така зла відьма і володію чорною магією, а ти не знала? – Я схопила плед і натягнула собі на голову, простягнувши руки як у «Дзвінок».

-О ні, не треба! Я не хочу бути частиною твого зілля… - Соломія схопила банку кетчупу просто з нізвідки і вдала, що захищається нею. Шапочка з котячими вушками злетіла і полетіла кудись вбік. Але там не було звичної лисини. Там було волосся, яке я не бачила, настільки коротке воно було, але ж воно було!

-Сьюзі, ти пройшла лікування?!

-Так! Сюрприз! Я буду ще їхати на обстеження раз в три місяці, але лікарі кажуть, що рак точно не повернеться в майбутньому, лікування було легке, стадія 1, ти ж знаєш! Я була страшенно рада!

-А яка я рада за тебе, Сью!

-Мама сказала, що, мабуть, ми приїдемо до Америки через півроку на свята або на ці літні канікули!

Я почала вищати з радості, і, якби могла через екран просто обняла б Соломійку. Сльози виступили на очах у обох, хоча ми і намагалися їх приховати. Щоб приборкати емоції, затинаючись, Сьюді запропонувала:

-А-а-а-а… Давай подивимося «Джуманджі 2»? Можливо, тепер мені сподобається той смаглявий і м’язистий актор…

Ми знову включили телевізори. З різних півкуль, але разом.