CASSANDRA

Я з розмахом кинула ключі на тумбу, періодично знімаючи із себе туфлі. Він знову написав. Хоча ми вже давно зійшлися на тому, що між нами все покінчено від того самого дня, 16 років тому. Біологічний батько Рея викинув мене на вулицю, як кролика, який не набрав для нього достатньо переглядів. Саме в той момент, коли я йому показала позитивний тест на вагітність, він сказав що не готовий стати батьком, і між нами все скінчено зараз же. Але «з доброї душі» він дозволив мені залишитися, жити в його квартирі, а коли Реймі, весь у ластовинні і вже з рижим чубчиком, народився, з огидою в очах сказав:

-Я б ніколи не хотів мати такого сина, як він.

Тоді я ще мала надію, що народження Рея зруйнує стіну між нами, але, звісно, цього не сталося. Він відмовився приймати його своїм сином. А зараз пише мені з проханням побачити Реймі. Він писав вже втретє, мабуть. Я говорила на цю тему з Реєм, сказала, що батько справді його хоче побачити і любить його. Але Рей відмовився. Його єдиним татом був Браян, який виховав Рея як рідну дитину. Я відписала, що ні, Рей не хоче з ним бачитися і заблокувала його: він писав з нового номера, старий номер в мене вже давно заблокований. Тоді зайшла на кухню, і вирішила приготувати собі каву.

-Мамо, все гаразд? – до кімнати зайшов син.

-Так, звісно! – Я посміхнулася. – До речі, я хочу собі каву приготувати, але от не знаю яку… Порадиш щось? – Я відійшла від кавоварки та шухляд з кавою. Рей мовчки кивнув і взяв один з пакетиків. Автомат загудів, напій полився в моє горнятко. Рей мовчки передав його мені і сам взявся робити собі каву.

-Як справи на тренуваннях?

-Все гаразд, - його тон прозвучав відсторонено.

-Мм… Точно?

-Так, мамо, все добре. Справді.

-Ну-ну, що вже сталося в вашій команді?

-Я ж кажу, все ОК!

-Я бачу, що все зовсім не ОК, Рею, - промовила я, зробивши ковток ще паруючої чорної рідини. З-за двору почувся звук косарки: Браян зібрався косити задній двір. Ліля поруч з ним намагалася перекричати газонокосарку, просячи дати і їй трохи покосити.

-Я посварився з капітаном, Марком. Він хлопець Лілі, знаєш?

-Завтра познайомлюся з ним ближче, він прийде на вечерю…

-О, справді? Ясно.

-Через що ти посварився з ним?

-Бо, бачте, я «підтримую стосунки з нашими ворогами»! Мам, «Лучники» є моїми друзями ще з 1-го класу! Це нечесно взагалі!

-Я розумію тебе… Слухай, а спробуй йому пояснити це, я думаю, він тебе зрозуміє. Якщо не зараз, то з часом, - я підвелася, поставила чашку в раковину. – І не забуть помити посуд, гаразд? І… дослухайся до моєї поради, Рею. Всі конфлікти колись мають бути вичерпаними: неважливо коли.