Літні мовні курси

А потім повернувся Лян. Як там кажуть, - що у кого в голові, то тільки богу відомо. Так і тут. Хлопець, точніше чоловік привіз подарунків, і для родичів Руслани, і для мене, і звісно ж їй. Вона почувалась дещо скуто, коли запросила його до нас на гостину додому.

Так, дорогі речі, як-то рюкзак, купа косметики, колекційний альбом аніме, який презентував моїй племінниці його друг, досить відомий художник, - все це примушує задуматись.

А ще через два тижні він запропонував Лані, як переінакшив складне для вимови ім’я на свій смак, поїхати на Тайвань на все літо. Вона вибрала на другий курс додаткову мову – китайську, ось він і запропонував літні курси. І платити за все буде він.

Навіть не знаю, погодилась би вона, якби не слова хлопця про те, що це не безкоштовна акція, і що він її не купує та не примушує. Він пропонує їй часткову зайнятість у власній фірмі – вичитувати переклади на російську. Це коли в комп’ютерній грі ти вибираєш мову і всі завдання, репліки персонажів з перекладом.

Коли вона поступала на перекладача, я її довго вмовляла не робити цього. Бо за декілька років штучний інтелект зробить її професію мертвою. Але зараз ще потрібно вичитувати механічний переклад, ось він на цю наживку її й спіймав.

Чи було їм складно?

Дозвіл від батьків дався важко. Маленьке місто, тайванець, - діаметрально протилежний усьому тому, що оточує пересічного українця. Інший бік планети, дитинка, якій усього дев’ятнадцять, і яка з тіткою літала на три дні на Мальту, та в Києві рік відучилася.

Я знаю, що Ернест не зрозумів. Наскільки сильно вони посварились, племінниця не сказала. Я бачила, що їй боляче. Та й Ернест був гарніший, ближчий, навіть зріст у нього перевершував зріст тайванця. Але він не зміг стримати побоювання, не повірив в її слова, що Лян виключно друг і не більше.

Або я, або він, напевне сказано не було. Хоча хто знає цю молодь.

Три місяці пролетіли, потім вона подзвонила додому і поставила рідних перед фактом, що залишиться ще на пів року, бо два місяці курсів – це не про що. В інституті взяла академку. На Тайвані, переїхала з квартири, в якій жила з мамою Ляна, в орендовану та без мами.

- Ні, ми просто спимо в різних кімнатах, - ще розповідала вона на Новий рік.

Скільки треба часу, щоб приручити оленятко, з бісиками усередині? Напевне хлопець цілеспрямовано їхав за дружиною у далеку та чудернацьку Україну. Може наше протистояння з Росією нагадувало їх питання з Китаєм? Може дійсно повірив у слова друзів та знайомих, які навчались тут, що у нас найкращі жінки у світі?

Я посміхаюсь, дивлячись на малюнок, котрий племінниця намалювала ще в десятому класі. Чоловік з аніме, хлопець з короткою зачіскою та вузькими очима. Майже точна копія Ляна. Ось вам і візуалізація бажань у дії.

А ще я думаю, що все дуже вдало склалося. Виходити заміж треба в юності, коли ще не розумієш, як гарно бути одиначкою. З роками вибрики інших втомлюють, і ти дуже довго придивляєшся до того, хто пропонує обручку та «довго та щасливо».

Молодята живуть на далекому Тайвані, кличуть мене в гості, бо тільки тітка має крила за спиною та може прилетіти та подивитись на їх життя зблизька. Ні, вони поки не стали батьками. Котик і кішечка то не рахується. Вони відкрили ще один невеличкий бізнес, тир для стрільби з луків. І Лана працює в ньому. Знімається в рекламі, бо все ж її дещо екзотична для Тайваню зовнішність привертає увагу. І так, вона перестала фарбуватись в білявку, і навіть не залишила свій рідний колір  стиглої пшениці. Тепер вона темна шатенка, бо тоді майже не відрізняється від оточуючих.

Чи буває кохання таким? Буває, - я упевнена, що дива трапляються. Може лелека, який ніс дитину моїй сестрі - помилився на пів кулі? І десь в Тайвані живе дівчинка, яка мріє про Україну, про широкі лани, про співочу мову, та про Ернеста, який на пів козак, на пів кореєць?

Мрійте, бо мрії здійснюються, а дива трапляються!!!

Прошу підтримайте Музу зірочкою - вона приймає участь в конкурсі)))