Частина 13

Іра

- Я тебе вітаю! – радісно проговорила жінка біжучи по сходах до квартири.
- Дякую. Приїжджайте з Тарасом на вечірку на честь Андрія. Ми її влаштовуємо в неділю. – Саша якраз повідомила подрузі новину про повернення Андрія.
Іра на хвилинку поникла, але відразу взяла себе в руки:
- Я спитаю в Тараса. – весело відказала.

Чи бувало у вас те, що ви не хочете йти додому? На вас там чекає коханий чоловік, якого ви щиро кохаєте, але залишатися на одинці у квартирі з ним просто немає сил.
В Тараса була дуже цікава риса в характері, він міг закритися від світу абсолютно без попередження.
Спочатку їх стосунки складалися як найкраще. Такою коханою Іра себе в житті не відчувала. Їй здавалося, що у них все прекрасно. Однак коли після п’яти років подружнього життя Тарас заявив:
- Ти не помічаєш нікого крім себе! Якщо ти не навчишся цінувати мою зону комфорту, то у нас нічого не вийде. Я з’їду від тебе! Ти це розумієш? Я сплю! У мене болить голова, а ти шморгаєш туди- сюди, туди- сюди. ТУДИ-СЮДИ! Ти нікого крім себе не помічаєш?
В той момент в жінки на очах виступили сльози та вона в істериці запевняла його, що більше нічого подібного не станеться.
- Я не помітила. Вибач. Не треба. – крізь ридання виривалися в неї слова.
Потім наступила пора повного блаженства. Вона знову відчувала себе найбільш коханою жінкою у житті. Не могла повірити своєму щастю, тому коли вони поїхали відпочивати вона й здогадатися не могла, що цей відпочинок згадуватиме, як страшний сон.
Весь день вони плавали в басейні, відвідували фінську баню. Після того пішли прогулятися містом.
- Ідемо в ресторан! – весело і безтурботно проговорила жінка.
- Ні. Не хочу. – цілуючи її в щоку відповів чоловік.
- Але я навіть сукню навмисне взяла. Ну йдемо. – продовжувала наполягати на своєму Іра.
В решті решт, вони повернулися в номер, тому що в Тараса дуже розболілася голова.
Зайнялися пристрасним коханням і чоловік сказав, що хоче відпочити. Була сьома вечора.
- А вечеря? Йдемо повечеряємо! – наполягала Іра.
- Йди без мене. Я не хочу. – відказав сонним голосом.
- Без тебе не піду. – трішки ображено проговорила жінка.
За двадцять хвилин Ірі стало нудно. Телевізор вона не вмикала, що б не розбудити чоловіка, тому почала дивитися відео на ютуб. Він теж дуже швидко наскучив.
Вийшла на балкон, потім у ванну. Потім знову на балкон і знову у ванну. Було дуже скучно! Вона вже не знала де себе подіти.
- Ти можеш нарешті влягтися! Скільки можна?! У мене болить голова, а ти навмисне ходиш туди- сюди?! – кинувши об неї рушник, несподівано проснувся Тарас.
Іра сиділа біля нього на ліжку з широко відкритими від страху очима.
- Я…. не навмисно… - перелякано відказала жінка.
- Не треба зараз робити з себе жертву! Дихає вона зараз перелякано. Дістала! Нікого крім себе не помічаєш! Вляжся! – прокричав чоловік.
Іринка з пів години перелякано лежала і дивилася на стелю. Потім різко встала і нервово почала збиратися. Вийшла в парк, присіла на темній лавочці і заплакала. В ту мить їй хотілося одного: зникнути з Землі і ніколи більше не з’являтися. За пів години жінка заспокоїлася і повернулася в номер.
А рано чоловік їй оголосив, що їде додому. Якщо вона не збереться за двадцять хвилин, то він поїде без неї.
Іра не встигла зібратися. Адже спочатку вона шокована сиділа на ліжку з десять хвилин, а потім на рецепції оформляла повернення авансу, що зайняло ще трохи часу. Коли зателефонувала до Тараса, що б сказати, що йде, то чоловік підняв слухавку і з ненавистю проговорив:
- Що хочеш?!
- Ти де? – тихо запитала жінка.
- Я вже поїхав. – і поклав слухавку.
Іра добиралася додому на маршрутці.
Майже тиждень в їх квартирі між людьми  слова не було сказано.
Ірі інколи здавалося, що вона щиро ненавидить його. Як він міг так зробити? Що вона такого зробила? І коли вона підняла цю тему, чоловік сказав, що вона нікого крім себе не помічає і він їй вже казав, що піде від неї.
В постійному страхові втратити чоловіка, Іра все одно натикалася на моменти, коли не в змозі була промовчати. І в них виникав черговий скандал.
- Я спитаю в Тараса. – весело відказала жінка, однак вона вже знала, що вони нікуди не поїдуть.
Вчора вночі в них сталося чергове вияснення стосунків.
Коли Іра прийшла додому, то Тарас лежав на ліжку з навушниками.
Зайшовши на кухню, не неї чекав не митий посуд. ТІЛЬКИ ЇЇ ПОСУД. (Одна кружка кави, що вже за багаторічною традицією стала буденністю в їх стосунках, була помита, а інша ні)
- Ти навмисне не помив мій посуд? – крізь зуби проговорила жінка.
Чоловік поглянув на неї зневажливо і нічого не відказав.
Витираючи сльози жінка пішла на кухню і помила посуд.
Вночі, коли Іринка пішла у ванну, то помітила, що бойлер, що грів їм воду, тримався на проводках, а низ його був поламаний. Вона зайшла в спальню і взяла скотч, що б полагодити. Нічого у неї не вийшло. Тіли зайвого шуму наробила. Скотч ніяк не хотів тримати важкий пластик.
Знервована повернувшись у спальню вона почала будити Тараса.
- Ти поламав бойлер. – крізь зуби проговорила, рукою штурхаючи чоловіка, що б той прокинувся.
Чоловік з усієї сили відкинув її рукою (попавши трошки нижче обличчя), зірвався з ліжка і кинув у неї подушкою.
- Ти мене вже дістала!!! Я сплю! Як можна бути такою егоїсткою, що б нікого крім себе не бачити!!!
- Ти мене… вдарив… - переривчасто дихаючи проговорила жінка.
- Та, бо б**ть, - і з усієї сили замахнувся подушкою об стіну, - Заїба**! Тупа піз**! Виясняти стосунки вона через телефон видумала! Я на роботі був! А тут ти зі своїми смс «Ти мене образив». Та по**й мені! Пізд* тупа, розбудила! Ти ЕГОЇСТКА! Нікого крім себе не помічаєш! Я бля** таки зїду від тебе. З тобою не реально жити! Ти жахлива в биту! Сміття коли ти востаннє виносила? Ти навіть каву умудряєшся розсипати біля смітника і не зібрати! Я вже за***вся! Порожній рулон туалетного паперу можеш залишити! З тебе хуйо** хазяйка! Хуйо** коханка! Яка ти підтримка!? Яка?! У тебе є тільки твоє "Я"! Я сплю, а ти тут шаркаєш. Бля**, ти навіть жодного разу не закрила тихо дверей! В ліжко влягаєшся так, що б всі почули, що вона ображена! Ти повернешся додому, а я без попередження звідси з’їду! Прийдеш, а моїх речей тут не буде!
- Не кричи. Ніч. Сусіди сплять.
Тарас з усієї сили кинув подушку об стіну:
- Сусіди?! Мені пох**на сусідів! – нервово вдягнув штани та спортивну куртку і вийшов на сходи покурити.
Повернувся зі словами:
- Я тебе більше нікуди не повезу. Від сьогодні в машину для тебе дорога закрита. Пішки на роботу ходитимеш, це твоє покарання. Дощ, сніг – мені пох**. Сук*, взяла і трусила мене що б прокинувся. Егоїстка. « А чи не міг би ти мене забрати?»,« Чи не міг би ти….». НЕ МІГ! Хто так взагалі просить!? Тиждень тебе не хочу чути! Приходить вона додому зі словами: «Таке враження, що мене тут ніхто не чекає». Я тобі вже казав, що може тебе десь інакше чекають. Заїба**.
Решту ночі Іра майже не зімкнула очей. Подушка з однієї половини була мокра від слів. Це був перший раз, коли вона не просила Тараса її пробачити. Цієї ночі в неї вперше закралася думка: може буде краще, якщо він таки її покине? Ось так без попередження, як він і казав.
Серце почало дуже боліти й жінка почала молитися, що б заспокоїтися.