Частина 12

Іра

Сонце, яке пробиралося крізь шпаринки штор, розбудили Іру раніше будильника.
Ніжно потягнувшись жінка почала тихо вибиратися з ліжка.
Накинувши на себе шовковий халат Іра попрямувала до кухні.
В них з Тарасом, якось само собою, сформувалася традиція: Іра прокидається і робить їм каву (собі чорну без цукру, а Тарасу з молоком), та приносить вже наповнені чашки до спальні.
- Доброго ранку. – ніжно потягуючись промовив чоловік.
- Доброго ранку.
Далі вони, знову ж таки за давно сформованою традицією, пили каву в ліжку та воркували про сни, які їй наснилися.
За десять хвилин кава була випита і вони почали збиратися.
Іринка зайшла у ванну кімнату, закрила за собою двері й поглянула на своє зображення в дзеркало. Їй захотілося плакати.
«Ідеальна пара» - всі говорили про них.
«Тобі так з ним пощастило» - не одноразово чула жінка від подруг.
Ніхто і здогадатися не міг, що бувають моменти, коли Іринка закривається у ванній кімнаті, включає голосно воду і ридає.
Перший час у них все було ідеально.
Грубість і твердість характеру Тараса, завжди згладжувалися об лагідний і терплячий характер Іринки.
Вона краще промовчить, забуде образу, яка була кинута їй зопалу. Адже головне це «погода в домі»! А може ні?
- Не копайся. А то мені знову стояти в пробці. – перше що почула жінка, коли вийшла з ванної кімнати.
- Я не копаюся. – коротко відказала вона та попрямувала одягатися.
- Я вже в пальто. – застібаючи останній ґудзик на пальто проговорив Тарас.
Іра, яка ще тільки натягувала колготки, спробувала посміхнутися, й ніжно, що б згладити його настрій, відповіла:
- Ти і так ще куритимеш на вулиці. Я якраз тебе наздожену.
За хвилину, коли лишилася у квартирі сама, жінка попрямувала на кухню, що б взяти обід. (Збирати обід їм на роботу, входило в обов’язок Тараса). На кухні її як завжди чекала гора посуду, який чоловік чомусь рахував нормую залишати, адже він збирає обід, та обережно зібраний лоточок їжі.
Іра гірко здихнула побачивши весь цей посуд.
Виникло не переборне бажання все викинути з раковини і кинути об підлогу.
«Дістало!» - єдине що промайнуло в неї в голові, коли вона взяла лоток з їжею і нервово старалася випхнути його в сумку.

Посуд був завжди. Однак така реакція на нього виникла в Іринки, коли минулого місяця вона почала постійно затримуватися на роботі, тому що почався сезон відпусток, а коли вона поверталася на неї вдома весь час чекала та сама картина: Тарас, що сидів за комп’ютером, відсутність їжі та брудний посуд.
Їй хотілося вити від досади! Адже вона, неначе божевільна, кожного разу поспішала з роботи та готувала йому вечерю, що б йому було приємно прийти додому. А він?
Знервована і розчарована з самого ранку Іра попрямувала до авто, де на неї вже чекав Тарас.
На диво чоловік не нагадав їй про пробку, в яку вони можуть потрапити, через її довгі збори.
Всю дорогу грала музика.
Тарас зупинив авто біля Іринчиної роботи.
- Я люблю тебе. – тихо промовила жінка та ніжно його поцілувала.
- І я тебе люблю. До вечора.
- До вечора. – закривши за собою двері Іра ще раз помахала через запотівше скло пасажирського сидіння.