Частина 9

Саша

Саша, неначе звір, якого загнали в клітку, ходила по кабінету зі сторони в сторону з телефоном біля вуха.
Гудки йшли, але ніхто не відповідав.
- Та що за фігня? Візьми ж ти слухавку!
Жінка була така напружена, що навіть тихий стукіт у двері зміг вибити з рівноваги і та вдарилася об кут столу:
- Твою ж…. – випустила телефон та почала терти місце удару.
- Олександра Ярославівна, - в кабінет просунула голову ефектна рудоволоса секретарка жінки : - Інвестори дуже нервують. Запитують коли ви приєднаєтеся.
- Запропонуй їм кави! Я що повинна тебе вчити! – все ще потираючи ногу прокричала жінка, яка насправді злилася на Лілю і на свою незграбність.
- Я їм принесла вже другу каву. Чекають на Вас. – твердо відповіла рудоволоса красуня, яка була впевнена, що вона все зробила правильно, тому немає чому зривати на ній свою злість.
- Ок, зараз вийду. Світлан! – гукнула до вже майже закритих дверей.
- Так.
- Спробуй їм втулити ще одну каву. – благально проговорила Саша.
Дівчина усміхнулася найчарівнішою посмішкою і моргнула їй:
- Буде зроблено. Десять хвилин у вас точно є в запасі. – і двері за дівчиною закрилися.
- Алло. – почувся віддалений голос Лілі.
- Ну нарешті! Ти що забула, що в нас сьогодні важлива презентація! Ти де? Що означає смс: «Я не зможу сьогодні вийти на роботу. Олена все видрукувала. Мій заступник проведе презентацію.» Інвестори з Європи сидять у конференц-залі. А ти не можеш вийти?
- Саша, я правда не можу вийти. Пробач. Там все готово. Я вчора все перевірила.
- Ліль, від цього контракту залежить майбутнє нашої фірми на найближчі два роки. Якщо ти в змозі ходити, то що б за пів години ти була тут. Зрозуміла? А ні – то нафіга мені такий фінансовий директор?
- Заяву на звільнення я напишу. Бувай.
І повисла тиша.
- Алло?! Ліля!? Алло! – але екран телефону вже погас і ніхто не відповідав.
- Четверту каву вони вже точно не приймуть – вже без стуку заглянула Світлана в кабінет.
- Виходжу. – чужим тоном відповіла Саша своєму секретареві.
«Що я наговорила? По її тону в неї явно трапилася біда, а я неначе нелюд ще й накричала на неї. Що в неї могло трапитися?»

Ліля

- Ваша донька вагітна від мого чоловіка. – майже байдужим тоном проговорила незнайомка.
- Не зрозуміла.
- Що саме ви не зрозуміли? Те що ваша донька вагітна, або те що вона малолітня підстилка?
- Не говоріть так. – шоковано проговорила Ліля, однак рушник остаточно впав з її голови, тому що руки в неї збезсилено опустилися.
- Я можу зайти в середину, що б всі сусіди не стали свідками нашого діалогу? – тактовність і самоконтроль незнайомки вражали.
- Проходьте. – Ліля ледь не зачепилася об власний рушник, коли робила крок вбік що б пропустити не кликану гостю.: - Заходьте на кухню. Туди. – показала дорогу ватною рукою.
- Дякую.
Упродовж хвилини, поки заварювався чай, на кухні панувала тиша.
- Мене звуть Христина. Ми з вами могли зустрічатися на вечірках, які влаштовувала Саша в честь нового року.
- Можливо - коротко проговорила Ліля, яка терпляче чекала, коли Христина сама почне говорити.
Жінка не поспішаючи відпила з кружки, поставила її на стіл і оглянула уважно кухню.
- Гроші у вас явно водяться. – коротко підбила вона підсумок.
- Вам потрібні гроші? – нічого не розуміючи перепитала Ліля.
Жінка не голосно засміялася:
- За зрадливого чоловіка? Відступні?
- Просто ви заговорили за гроші… - нічого не розуміючи проговорила Ліля.
- Мені не потрібні ваші гроші. Мені було б легше зрозуміти чому молода дівчина вчепилася на п’ятнадцять років старшого чоловіка, якби їй потрібні були гроші.
- Лише п’ятнадцять. — вирвався у Лілі смішок, однак вона швидко взяла себе в руки: - Чому ви вирішили, що це вона вчепилася? Можливо це він вчепився за молоденькою дурненькою дівчинкою.
- Можливо і він. Я не вдавалася у подробиці. Коли твій чоловік за сніданком повідомляє, що від нього вагітна двадцятилітня дівчина, не дуже хочеться випитувати всі подробиці. Згідні? – Христина відпила ще чаю і додала: - Я до вас телефонувала сьогодні, однак вирішила що краще зустрінусь особисто. Зізнаюсь, що очікувала перед собою побачити іншу людину. Ви напевно не любите коли до вас телефонують незнайомці.
Ліля зашарілася.
- Це дзвінок де сьогодні мені ніхто не відповів?
Христина лише схвально кивнула головою.
- У мене було дуже багато роботи.
- Розумію. Сама цілими днями гарую.
- Христино, чому ви вирішили зі мною зустрітися, а не з Вірою? Я вас розумію: як жінка жінку, однак чим я можу бути корисна?
- Прийшовши сьогодні до вас додому, я не знала хто саме відкриє двері. Ви зрозумійте, я прийшла не волосся виривати, не видряпувати очі і ні в якому разі не порівнювати себе із набагато молодшою дівчиною. Я хочу зрозуміти її. Я маю право глянути їй у вічі! – на остатньому реченні вперше за весь вечір у Христини зірвався голос. : - Маю право. – пошепки повторила.
- Я зараз покличу її.
Ліля твердою ходою пішла в сторону Віриної кімнати.
- Стукати потрібно. – знімаючи навушники сердито буркнула дівчина.
- Віра, я зараз на грані. Ти що вагітна? – крізь зуби напівпошепки прошипіла Ліля.
Віра відразу відклала ноутбук та почала поправляти волосся.
- Він таки прийшов. Я знала. – з усмішкою проговорила дівчина.
- Я тебе спитала, чи ти вагітна? – Ліля підійшла в притик до доньки й з силою взяла її за сорочку.
- Вагітна. Ми з Максом одружимося і я звалю звідси. Гуд бай! – вирвавшись проговорила дівчина.
- Батька дитини звуть Максимом? Ви давно знайомі?
- Ні, його звуть Петром. Звичайно його звуть Максом! – роздратовано проговорила Віра прямуючи до дверей.
На кухні дівчину чекав не приємний сюрприз.
- Христина? А де Макс? – оглядаючи кухню запитала Віра.
- Ти його кохаєш? – стримано запитала пізня гостя.
- Я вагітна! Макс буде зі мною, так що ти даремно сюди прийшла.
- Я прийшла не боротися за чоловіка. Для чого мені зрадник. Дарую! – з насмішкою проговорила Христина.
- Даруєш? Ха! Він давно не твій, так що немає чого дарувати. Ми з Максом вже давно зустрічаємось. Інколи траха***я ще до моєї поїздки в Польщу. Що ти мені даруєш?
- Віра, закрий рот! – Ліля хотіла сполоснути Віру в холодній воді, за її слова й тон з яким вона говорила.
- Я вагітна! На мене не можна кричати. Це може погано вплинути на дитину. - пригрозила матері. : - У вас з Максом немає дітей. І не любить він тебе давно. А ми одружимося і поїдемо від усіх вас у Європу. Де Макс?
- Напевно плаче десь у дешевому готелі. – з насмішкою проговорила Христина. : - Бачиш в чому річ, Макс то не планував від мене йти. Ніколи цього не хотів.
- Що ти тут мені чешеш? – перебила Віра.
- Віро, я за себе не ручаюсь. Підбирай слова. – з останніх сил стримуючи себе, що б не дати доньці ляпас, Ліля відійшла від Віри якомога далі.
- Річ у тім, то все що зараз має Макс – моє. Його бізнес, квартира в центрі, машина. Це все моє. – Христина голосно засміялася: - Навіть шкарпетки на його ногах - мої! Все записане на мене. Сьогодні рано він заїкаючись повідомив мене, що «випадково» мене зрадив, а дівчина завагітніла і тепер вимагає, що б він або розвівся, або вона все сама розповість мені. Існує «Випадкова зрада» ? – повернувшись до Лілі перепитала Христина.
- Собака. – коротко відказала Ліля.
- Влучно сказано! - усміхнулася Христина. : - Отож, річ у тім, що Макс благав мене повірити, що його біс попутав і він щиро мене кохає та більше ніколи такого не повториться. Я звичайно його вигнала. Раз він ще досі до тебе не прийшов, то і не прийде. Скажу чесно, мені тебе не шкода.
- Я тобі не вірю! Ти навмисне таке говориш, що я подумала, що Максу пофіг на мене. А це не правда. Він казав, що хоче дітей, а ти ні!
- Це правда. Макс хотів дітей. Але від мене, що б навіть після розлучення, йому як батьку, щось та й перепало. Але я ще не готова до дітей. І як виявилося не даремно. Отож Вірунька, вітаю тебе з дитинкою. Здоров’я малечі. А твоїй мамі побільше сил, які знадобляться їй, що б виховати внука, тому що дивлячись на тебе, мама з тебе буде препогана. – Христина стала і попрямувала до дверей.
- Ти з мене дурепу не роби! Навіть якщо все і правда належить тобі, то після розлучення ділиться навпіл!
- Тільки якщо інакше не передбачено в шлюбному контракті. Бувайте.
Христина вийшла й у квартирі повисла тиша.
- Ну її. Я дзвоню до Макса. – Віра побігла у свою кімнату.
Через декілька хвилин дівчина вийшла вся бліда.
- Він мене послав. Сказав котитися разом з дитиною під три чорти. Мамо, що мені робити?
Наперекір всій злості, яка панувала в Лілі весь цей час, поглянувши зараз на Віру, на її бліде обличчя і повні сліз очі, Ліля підійшла і міцно обійняла її.
- Дурненька моя! Що ж ти наробила?
- Мамо, що мені тепер робити? Він не хоче не мене, не дитини. – ридала в обіймах Віра.
- Ми обов’язково впораємося. Обов’язково!
Цілу ніч вона думала про Віру і те, що її дурненька донька повторює її долю.
«Яка б вона не була, але це моя дитина! І мій внук. Я майже бабуся! Віра ж зовсім не готова до материнства. Я також не була готова. Однак, Віра це не я.»
Вранці, коли Ліля прокинулася що б піти на роботу, до неї на кухні приєдналася Віра.
- Я вирішила не залишати дитини.
У Лілі перехопило подих, однак жінка вирішила не сперечатися з донькою, коли та в такому пригніченому стані.
- Ти добре про все подумала?
- Що тут думати? Я не збираюся бути самотньою мамою, як ти. Я хочу для себе пожити ще.
- Дуже дякую, мені приємно. – слова доньки її щиро образили.
- Зараз не про тебе, а про цю істоту в мені. Я записалася онлайн сьогодні в поліклініку. Мамо, будь ласка, підеш зі мною? Мені страшно.
- Так швидко? Ти все обдумала? Потім будеш..
- Жаліти я не буду! Мені двадцять, нафіга мені все це!? – показала Віра на ще плоский живіт. : - Я хотіла в Грецію з Максом, а не памперси і соплі. Єдине про що я тебе прошу, це оплатити процедуру і піти зі мною. Я все одно це зроблю, але тобі вирішувати, зроблю я це в дорогій клініці чи в баби Гані в когось на квартирі.
- Віро, .. – Ліля хотіла насварити доньку, а натомість міцно її обійняла.
Не маючи сил нічого пояснювати Лілія скинула Олександрі коротке смс: «Я не зможу сьогодні вийти на роботу. Олена все видрукувала. Мій заступник проведе презентацію.»
Після закінчення консультації, де їм сказали, що процедуру зможуть провести через три години, отож пацієнтка нехай готується, Ліля побачила пропущені від Олександри.
- Ну нарешті! Ти що забула, що в нас сьогодні важлива презентація! Ти де? Що означає смс: «Я не зможу сьогодні вийти на роботу. Олена все видрукувала. Мій заступник проведе презентацію.» Інвестори з Європи сидять у конференц-залі. А ти не можеш вийти? – кричала подруга в трубку.
- Саша, я правда не можу вийти. Пробач. Там все готово. Я вчора все перевірила. – коротко відповіла вона, хоча думки її зараз були тільки біля Віри.
- Ліль, від цього контракту залежить майбутнє нашої фірми на найближчі два роки. Якщо ти в змозі ходити, то що б за пів години ти була тут. Зрозуміла? А ні – то нафіга мені такий фінансовий директор?
«Як же я від всього цього втомилася»
- Заяву на звільнення я напишу. Бувай. – і поклала слухавку.
- Мамо! – гукнула її Віра з палати.
- Що сталося? Щось болить?
- Я подумала, що ти пішла. Не йди, будь ласка. – Віра взяла її за руку.
- Я буду поруч. – цілуючи доньчину руку проговорила жінка.