Частина 6

Іра

- Не треба було стільки всього купувати. – ніжно промовив Тарас до Іри, а якої було два пакети з іграшками для дітей.
- Я дуже хочу їм сподобатися. А твоя колишня дружина точно не заперечує, що ти знайомиш ваших дітей із своєю дівчиною?
- Не просто дівчиною. А коханою дівчиною. – Тарас поцілував Іринку в лоба: - Та й мені абсолютно все одно заперечує вона чи ні. Якщо спробує настроювати проти мене дітей, то я через суд поділю опіку навпіл та й по всьому.
- Не кажи так.
- Ірусику, в Європі все набагато простіше. Тут нема хочу, або не хочу давати спілкуватися з дітьми, або буду, або не буду платити аліменти. Все вирішує суд.

Після першого знайомства з дітьми та колишньою дружиною Тараса, Іра зрозуміла, що вони належали до того малого відсотка колишнього подружжя, яким вдалося зберегти приятельські відносини, незважаючи на розлучення.
Агнешка виявилася приємною і не надокучливою жінкою. Коли вони з Тарасом приїздили у Варшаву до дітей, та їх приязно зустрічала біля будинку, перекидувалася кількома загальними фразами та залишала їх самих. Якщо Тарас не забував надсилати Агнешці фото, або відео, як діти проводять час, то вона могла цілий день не телефонувати.
Єдине, що спочатку вибило Іру з колії та вона ніяк не могла пізніше цього позбутися, це те, що при першій зустрічі була вражена схожістю Агнешки з Лілію.
Не тією Лілію, яка є зараз, а тією, якою вона була у студентські часи.
Познайомившись з жінкою ближче, Іра зрозуміла, що дівчата насправді зовсім різні, але перше враження її не відпускало.

- У тебе є «тип» жінки, яка тобі подобається? – не витримавши більше само копання Іра вирішила зайти спочатку з далеку.
- Це пастка?- жартома запитав чоловік поїдаючи пасту, яку Іра приготувала на вечерю. : - Ти мій ідеал.
- Я серйозно, а ти жартуєш. – образилася Іра.
Тарас здивовано гляну на жінку, але вирішив не продовжувати цієї хиткої теми. Його досвід підказував, що зараз для нього немає правильної відповіді. Все, що він скаже, буде перекручено і використано проти нього.

- Сезон зимових канікул. На роботі аврал. Всі хочуть в останню мить купити поїздку! Де вони були до цього часу? – буркотіла Іринка злісно клацаючи своїм модним манікюром по клавіатурі.
Тараса не було у Львові упродовж тижня. А коли чоловіку нарешті вдалося вирватися з роботи та приїхати до неї до Львова, то вона цілими днями мусить сидіти на телефоні.
- Люблю дивитися, коли ти працюєш. Ти так смішно жмуришся і буркотиш до ноутбука. – відірвавшись від своєї роботи проговорив люблячим тоном чоловік.
- Мені так шкода. Чесно. Я їх готова всіх повбивати: і працівників і клієнтів.
- А у мене є краща ідея. – чоловік підвівся зі свого місця і простягнув їй листок А4.
Іра машинально взяла і почала перечитувати.
- Не може бути!
- Так. Я пам’ятаю, як ти говорила, що залюбки зустріла б Новий рік в Парижі. Ірино Степанівно, зустрінете цей Новий рік зі мною в Парижі?
- Так. Як же я тебе кохаю! Ти найкращий.- відкинувши ноутбук в сторону Іра повисла на Тарасові.

Париж миготів вогнями гірлянд, а закохана пара молодих людей пристрасно цілувалися на вершечку Ельфе вої вежі всупереч лапатому снігу.
Усмішка не сходила з Іриного обличчя протягом цілого дня.
Їй не вірилося, що зараз це все відбувається із нею.
Міцні, але в той самий час ніжні руки чоловіка, якому вона діставала ледь до плеча, собою закривав її від холодного зимового вітру.
- Вже скоро. Не забуть загадати бажання. – радісно проговорила до Тараса.
- Не забуду. – чомусь схвильовано прошепотів він їй на вухо.
- Десять, дев’ять, вісім, сім….. – почали кричати люди на площі та на Ельфе вій вежі всіма мовами світу.
- Два! Один! З новим роком!!! – Іра повернулася обличчям до чоловіка і завмерла на місці.
Радісні вигуки людей, відкорковування шампанського, салюти…. Але для неї час зупинився.
Тарас, схвильованим поглядом дивився їй у вічі, спустившись на одне коліно і тримаючи у руці червону коробочку в якій лежало золоте кільце із діамантом.
- Ірусику, я не вмію багато і гарно говорити. В моїй душі багато романтичних слів, які я б хотів тобі сказати, але не можу скласти їх в готове речення. До нашої зустрічі я був переконаний, що не одружуся більше. Що я не створений для шлюбу. Однак зараз все по іншому. Кожного разу, як я змушений поїхати по роботі до Варшави, я з нетерпінням чекаю повернення до дому. Мій дім – там де ти. Я кохаю тебе. Ти добра, щира, справжня. Коли я поряд з тобою, то решта стає не важливим. Ти станеш моєю дружиною?
- Так.- одними губами відповіла дівчина. – Так. Так! ТАК!!!
Тарас легесенько підніс її в обіймах над землею та пристрасно поцілував.
В ту мить, для них було все решта не важливим.

Саша

- Нарешті утрінікі закінчилися. Від зайчиків і білочок у мене голова вже обертом іде. Сьогодні він хоче бути Бет Меном, а завтра вихователька пише, що всі хлопчики мають прийти в костюмах зайчиків. Тобі пощастило, що ти не чула істерики Олега, коли йому сказали, що ніякого Бет Мена не буде. – за чашкою обідньої кави Саша жалілася вже дуже старенькій Іванівній, коли та гортала фото в телефоні.
- Не віриться, що це вже твоє зайченя. Ніби ще вчора тебе вдягала сніжинкою, або принцесою. Шкода, що нема від тоді так багато фотографій. Я б їх кожного дня переглядала. Як же він того віршика розповідає! Талант!
- З Матвієм трішки легше. Йому аби інтернет був. А чи зайчик він, чи Дід Мороз, йому байдуже. Добре, що відправили його у спец школу і там контролюють, що б на території не було інтернету. А то б пропала дитина.
- Ну не кажи так Сашенька. Він майбутній програміст.
- Я вже вдома! Двадцять хвилин і виходимо.- почувся голос Андрія, який якраз прийшов з роботи, що б забрати дружину на корпоратив.
- Я така щаслива, що ви помирилися. – щиро проговорила старенька покоївка.
- Ага. Я теж. – з хитрою посмішкою на кінчиках губ проговорили рудоволоса красуня в пошитому на замовлення лазурного кольору вечірній сукні, яка трималася на ній завдяки корсету, а рукава, що спадали по плечах, виконували виключно декоративну функцію, створюючи враження, що сукня може в будь-яку мить злетіти з господині і оголити її ідеальне тіло.

Коли оголена Олександра остудила свій гнів у басейні, то зрозуміла, що якщо нападатиме на Андрія у відкриту, то у неї не буде шансів на перемогу.
Доки вона виховувала дітей і бігала по салонах краси, чоловік крутився у сфері акул бізнесу.
«Ми ще побачимо хто кого.» - і почала повільно виходити з басейну.
У неї не було ні капля сорому, коли гувернантка, яка поливала квіти впустила чайник помітивши, як хазяйка будинку прогулюється ню.
- Обережніше. - рівним без емоцій голосом проговорила Саша, коли піднімалася до спальні. У неї не було сумнівів, що всі вже обговорили їх з чоловіком ранішню сварку. «Хай говорять, якщо їм більше зайнятися немає чим».